“Наші пацієнти не мали цукру, картоплі, олії, масла, м'яса, овочів...”

Величезні затори на ділянці міжнародної траси «Київ- Чоп» біля села Луб’яного (Миколаївський район Львівської області) у ці дні були спричинені акцією протесту працівників психіатричної лікарні «Заклад». Сотня людей з плакатами протягом восьми годин «туди-назад» ходила по пішохідному переходу, привертаючи до себе увагу. Щоправда, робили 15-хвилинні перерви, аби пропустити довгу вервечку транспорту…

— Ми вийшли на протест, бо третій місяць нашу лікарню недофінансовують, — розповіла кореспонденту «Високого Замку» реабілітолог Тетяна Микитка. — Як наслідок, нема коштів на харчування пацієнтів. У травні — на початку червня майже не мали продуктів. Цукру не мали 10 днів. Не було картоплі, олії, масла, м'яса. Овочів не було ніяких. Лише трохи залишалося круп. Про катастрофічну ситуацію написали в Інтернеті — одразу відгукнулися волонтери, які привезли майже все. Серед цих добродійників — жіночий монастир зі Львова, благодійна організація «Рука ангела». Допомагають нам і зі Стрийської єпархії УГКЦ…

Працівники «Закладу» через відсутність державних коштів на утримання лікарні беруть у борг медикаменти для лікування хворих. Але їх попередили, що аптеки більше у борг не дадуть.

Інша проблема — тримісячний зарплатний борг. На початку травня людям видали по тисячу гривень за квітень — і на тому все. Добре, якщо хтось із сім’ї працює на іншій роботі і йому за неї платять. Або якщо батьків фінансово підтримують дорослі діти. А якщо чоловік з дружиною працюють у «Закладі», сімейний гаманець порожній. Особливо тяжко одиноким матерям, які виховують по кілька дітей. Тому і вийшли на протест. Бо ні у Львові, ні у Києві на їхні митарства не реагують.

У розмові з кореспондентом «ВЗ» керівник психлікарні «Заклад» Юрій Шипов надзвичайну ситуацію пояснив тим, що Національна служба здоров’я України (НСЗУ) свого часу зробила неточні розрахунки. Зокрема не врахувала сегмент «соціальних» пацієнтів, яких роками лікують у «Закладі» і не виписують додому через їхній складний психічний стан. Не врахувала й 110 «інтернатних» хворих — їх треба було би перевести на утримання у будинки-інтернати Львівщини, але там вільних місць немає, тому й побутують у «Закладі». Розраховуючи фінансування цієї психлікарні, у Києві не взяли до уваги 180 пацієнтів, тобто половину з тих, кого лікують нині у «Закладі». І у підсумку, не передбачили коштів на їх утримання, обслуговування. Нині кажуть: йдеться не тільки про медичну проблему, а й про соціальну. Мовляв, це питання треба врегульовувати із Мінсоцполітики. Загалом в українських психлікарнях 22 тисячі таких «неврахованих» осіб…

— При щомісячній потребі 3 млн. 300 тис. грн. для оплати праці наших працівників (і нарахувань на неї) отримуємо від НСЗУ лише 930 тисяч грн. — каже пан Юрій. За його словами, нині цю проблему вивчають у Києві, виробили алгоритм її вирішення. Але, зважаючи на тривалість процедур, «розрулити» ситуацію вдасться не раніше половини вересня — на початку жовтня…

Працівники психлікарні «Заклад» закидали своїми петиціями президента, прем’єра, керівників Львівської облдержадміністрації і облради. Остання (як власник лікарні) спромоглася дати лише кошти на оплату комунальних послуг. Але люди не хочуть чекати осені — зарплата їм потрібна сьогодні…

— Якщо найближчим часом не буде результату, поїдемо з пікетом до Львова, до Києва, — каже Тетяна Микитка. — Відмову платити нам зарплату розцінюємо як помсту за нашу тривалу боротьбу за автономність психлікарні, за те, що не погодилися на злиття з обласною лікарнею, що на Кульпарківській.