Місцеві вибори – на низькому старті

Верховна Рада призначила місцеві вибори в Україні на 25 жовтня. Щоправда, зміни до Виборчого кодексу ще не проголосовані (готується друге читання), відтак до кінця не відомо, за якими правилами відбуватимуться вибори. Але ви­борча кампанія де-факто вже стартувала. Про це свідчить так звана наочна агітація — Львів заряснів біґбордами з портрета­ми потенційних кандидатів на посаду міського голови.

Соціологічні кампанії мають «жнива» — дослі­джують електоральні сим­патії та антипатії львів’ян. Ко­жен майбутній кандидат на мера Львова (а таких може бути кіль­кадесят), кожна політична сила, яка боротиметься за представ­ництво у місцевих радах, мусить знати, на чому стоїть.

У Львові та області електо­ральна картина більш-менш ви­мальовується. Серед політичних сил «в одні ворота» лідирує «Єв­ропейська Солідарність». Вже зараз можна сміливо припуска­ти, що «ЄС» у багатьох радах ма­тиме найбільшу фракцію. Це ціл­ком закономірний результат: для більшості галичан «армія, віра, мова» не лише гарне патріотичне гасло, а справжні цінності. Вони розуміють: якщо буде сильна ар­мія, своя мова і віра, то буде дер­жава. Тому на перше місце се­ред найбільш важливих проблем у країні ставлять військовий кон­флікт на сході України, і лише по­тім — недостатній рівень зарплат і пенсій, корупцію, безробіття та ціни на комуналку. Тому гасло, з яким потенційний претендент на міського голову від «ЄС» Олег Синютка нещодавно з’явився на біґбордах — «Без Львова немає України», є цілком співзвучним з відчуттями львів’ян. Припускаю, на наступних його біґбордах вже з’являться гасла, пов’язані без­посередньо з проблемами міста.

Після «ЄС» з чималим відри­вом електоральні симпатії роз­поділяються у відповідній послі­довності між «Слугою народу», «Голосом», «Батьківщиною», «Самопоміччю», «Свободою» та «Громадянською позицією». Решта політичних сил наразі не долають п’ятивідсоткового прохідного бар’єру.

Дещо інша ситуація з вибора­ми міського голови Львова. Тут електоральна підтримка полі­тичної сили не завжди збігаєть­ся з підтримкою потенційного кандидата у мери від цієї сили. Багаторічний міський голо­ва Львова (на цій посаді з 2006 року) Андрій Садовий, попри те, що у березні минулого року за­явив, що більше не буде бало­туватися на виборах мера Льво­ва, впевнено тримає лідерство. А ось його політична сила — «Са­мопоміч» — втратила популяр­ність і перебуває у стадії коми (принаймні на загальноукраїн­ському рівні). Особистий рей­тинг Садового у Львові, за дани­ми різних соціологічних служб, тримається у межах 30−35 від­сотків. Але є для Андрія Іванови­ча і погана тенденція — чимало львів’ян вважають, що має бути зміна міського голови. Причому вони навіть не беруть до уваги плюси і мінуси чинного голови, просто вважають, що досить.

З таким стартовим рейтин­гом Садовий без проблем по­трапляє у фінал виборчого забі­гу, але перемога у другому турі не гарантована.

Власне, основна інтрига і найзапекліша боротьба розгор­неться за друге місце, тобто за вихід у другий тур. Тут, швид­ше за все, свої списи схрестять свободівець Руслан Кошулин­ський і представник «Європей­ської Солідарності» Олег Си­нютка.

Руслан Кошулинський, як по­тенційний претендент на поса­ду мера, є більш розкрученим і має кращу впізнаваність. По-перше, він вже брав участь у ми­нулих виборах міського голови Львова і зайняв почесне друге місце. Власне тоді, у 2015 році, Кошулинський значною мірою акумулював на собі протестний електорат. У другому турі за ньо­го проголосувало майже 37 від­сотків виборців (за Садового 61 відсоток), у той час як у пер­шому лише 12 відсотків (за Са­дового 49 відсотків). По-друге, Кошулинський був віцеспіке­ром парламенту, тобто мав ста­тус загальнонаціонального по­літика, що давало йому чимало можливостей для піару і роз­крутки.

Олег Синютка є менш розкру­ченим як політик, хоча майже рік працює у Верховній Раді. З кінця 2014 року він очолював Львів­ську обласну адміністрацію і на цій посаді створенням власного політичного іміджу не дуже пе­реймався. З 2006 року по 2014 рік працював у Львівській місь­кий раді, а з 2007-го був першим заступником Садового і займав­ся безпосередньо господаркою міста. Незважаючи на досягнен­ня у попередній діяльності (як у міській раді, так і на посаді голо­ви ЛОДА), його львів’яни знають недостатньо. І це мінус, бо кам­панія досить коротка, і часу на розкрутку обмаль. Але його пе­ревага у тому, що він представ­ник популярної у Львові полі­тичної сили. Звісно, агітувати за кандидата від своєї партії приї­де особисто Петро Порошенко. Бо для Синютки вкрай важливо, щоб рейтинг «ЄС» пов’язували з ним, аби виборці «ЄС» у першо­му турі не розпорошились по ін­ших, більш розкручених канди­датах.

Відтак, як кандидат від ЄС, він має чималий потенціал росту. Якщо вийде у другий тур, матиме шанс на перемогу. Тому Садовий буде зацікавлений і, можливо, навіть сприятиме, аби у другий тур вийшов Кошулинський. Він, як представник радикальної по­літичної сили, має певну елек­торальну стелю. Значна частина поміркованих львів’ян лібераль­них проєвропейських поглядів ніколи не проголосує за пред­ставника «Свободи». Припус­каю, відсоток тих, хто ніколи не проголосує за Кошулинського, перевищує відсоток тих, хто ні­коли не проголосує за Садового. Бо виборці Кошулинського, рад­ше за все, у другому турі прого­лосують за Синютку, а ось чи ви­борці Синютки проголосують за Кошулинського, навіть якщо він їх до цього закличе, — велике пи­тання…

Щодо інших претендентів з так званого третього ешело­ну, то серед вже відомих потен­ційних кандидатів немає таких, хто зможе втрутитися у двобій Синютки і Кошулинського за ви­хід у фінал.

Наразі не відомо, чи виста­вить свого кандидата на мера Львова партія Зеленського. Сильного кандидата вони не ма­ють. Зрештою, так виглядає, що не мають жодного… Кілька мі­сяців тому хотіли робити ставку на Ірину Верещук (ексмер Рави-Руської, нині нардеп від «Слу­ги народу»). Соціологи заміряли її рейтинг і навіть ставили пріз­вище Верещук у парі з Садовим (у другому турі). Вочевидь, ре­зультати соціологічного опиту­вання не дали «слугам» підстав для оптимізму. Але остаточно будь-які її перспективи на ви­борах у Львові поховав недавній скандал під час телеефіру у про­грамі «Свобода слова» на ICTV, де Верещук озвучила кремлів­ський фейк, що начебто Поро­шенко у 2014 році вітав Путіна з Днем Росії. Після такого за­шквару їй не те що нічого роби­ти на виборах мера, до Львова не бажано потикатися, бо у кра­щому випадку обплюють…

Ходили чутки, що від «слуг» на мера Львова може балотуватися нинішній посол України у Поль­щі Андрій Дещиця, мовляв, його вмовляли, але він не піддався. Казали, що розглядався як кан­дидат від партії Зеленського шо­умен Сергій Притула, але також щось не склалося. Подейкують, він братиме участь на виборах мера рідного Тернополя. З міс­цевих «слуг» немає жодного по­тенційного кандидата, який може взяти більше двох-трьох відсо­тків. Тому цілком можливо, що «слуги» неофіційно можуть під­тримати Андрія Садового, який так само неофіційно під час то­рішньої виборчої кампанії підтри­мав Володимира Зеленського.

Хоча все може змінитися в останній момент. До офіційно­го старту виборчої кампанії ще достатньо часу, і не виключено, що може з’явитися кандидат-джокер, який сплутає всю на­працьовану гру…

P. S. У зв’язку з утворенням Львівської ОТГ кількість вибор­ців збільшиться приблизно на 100 тисяч — за рахунок приле­глих територій. Цей факт також може суттєво вплинути на ре­зультат виборів.