«Доколє» у Білорусі Лукашенко? «До Колі»…

У неділю, 26 січня, в сусідній Білорусі відбудуться позачергові «президентські вибори». Сюрпризів очікувати не варто. Пам’ятаючи про масові протести після попереднього такого голосування, диктатор Лукашенко, що захопив владу в Білорусі, не допустив до «виборів» жодного кандидата, якого можна назвати бодай умовно опозиційним. За кордоном, де багато противників режиму, виборчих дільниць цього разу не відкриють… Звісно, Лукашенка «переоберуть». Але чи добуде чергову президентську каденцію до кінця? Не факт, адже здоров’я диктатора похитнулося. Останнім часом усе частіше згадує про «зміну поколінь»… Невже Лукашенко готується передати владу своєму молодшому синові Миколі?

Про можливого наступ­ника вусатого диктатора навіть є анекдот. «Доколє» в нашій країні правитиме Лука­шенко?" - запитує один білорус. «До Колі», відповідає інший…

Коля — молодший син біло­руського правителя. Уперше Микола з’явився на публіці 2008-го, коли йому було чотири роки, нагадує «Німецька хвиля». (Тоді разом із батьком взяв участь у «суботнику» на будмайданчику спортарени у Мінську). Пізніше Лукашенко сам розповів біло­русам, що Микола — його третій син. Мама хлопчика, лікарка Іри­на Абельська, нині очолює ме­дичний центр, де лікується біло­руська владна еліта.

Лукашенко часто брав малого Миколу зі собою в поїздки краї­ною і тоді, коли здійснював за­кордонні візити. Тож у дитинстві Коля зустрічався, зокрема, з то­дішнім президентом США Бара­ком Обамою, лідером Китаю Сі Цзіньпіном і Папою Римським Франциском. Іще 2007 року Лу­кашенко дав зрозуміти, що в майбутньому хотів би передати владу своєму молодшому сину. Мовляв, Микола особливий, на­віть «винятковий»…

Разом із батьком Микола з’явився на публіці й 2020 року, під час масових протестів проти фальсифікації результатів пре­зидентських виборів. Переля­каний Лукашенко літав над Мін­ськом у гелікоптері, тримаючи в руках автомат. Зі зброєю в руках і у військовому однострої батька супроводжував і 16-річний Ми­кола… А пізніше тоді ще школяр Коля спостерігав у слідчому ізо­ляторі білоруських спецслужб за допитами опозиційного політика Віктора Бабарика та інших полі­тичних в’язнів.

У червні 2022 року Микола закінчив школу і вступив у Біло­руський державний універси­тет — на факультет біотехнологій, відкритий спеціально для сина диктатора. Той каже, факультет створений у співпраці з Пекін­ським університетом (КНР), тож Коля матиме дипломи обох ви­шів.

Свого молодшого сина Лука­шенко якось назвав «найголовні­шим опозиціонером» у родині… Але в листопаді 2024 року Ми­кола дав інтерв'ю білоруським державним ЗМІ, у якому сказав, зокрема, таке: «Я не можу бути опозиціонером до держави, до глави держави, тому що я його абсолютна копія. Дехто каже, що я не такий, як батько… Або мене не знають, або мого батька».

Перед «президентськими ви­борами», які відбудуться 26 січня 2025 кроку, Коля їздив країною, агітуючи за батька. Зокрема, грав на фортепіано під час кон­цертів у рамках «Марафону єд­ності» — пропагандистської ак­ції, що просуває «переобрання» Лукашенка на черговий термін… А сам диктатор тим часом почав усе частіше згадувати про необ­хідність зміни поколінь.

«Треба готувати наших дітей, які візьмуть владу, захищатимуть і плекатимуть Білорусь», — зая­вив, зокрема, Лукашенко 7 січня, відвідуючи храм у розташовано­му біля Мінська місті Логойську.

«Лукашенко мріє, щоб Мико­ла став його наступником, і зо­всім цього не приховує, — ствер­джує головний редактор порталу Reform. news, керівник критич­ного щодо диктатора YouTube-проєкту Федір Павлюченко. — Микола вже подорослішав, і його медійна активність свід­чить про зміну позиціонування». Мовляв, білоруська державна пропаганда почала презентува­ти Колю як копію Лукашенка, як людину, що може стати його на­ступником.

Утім, у цю версію вірять не всі білоруські політологи. Зокре­ма, Валерій Карбалевич вважає, що збільшення присутності Ми­коли у медіях є не чим іншим, як частиною виборчої кампанії його батька. У конкретні політич­ні плани Лукашенка щодо свого молодшого сина експерт не ві­рить. «Питання про наступника стоїть на порядку денному лише тоді, коли державна влада йде у відставку. А Лукашенко йти у від­ставку наміру не має»…

Поза тим, нагадує Карба­левич, аби мати підстави пре­тендувати на владу, імовірний кандидат має обіймати важли­ву посаду. Політолог наводить приклади інших пострадянських країн, де сини заміняли батьків на чолі держави. В Азербайджані Ільхам Алієв, що став наступни­ком Гейдара Алієва, раніше очо­лював велику нафтову компанію. У Туркменистані Сердар Берди­мухамедов також займав важли­ві пости, коли президентом був його батько Гурбангули… А що маємо в Білорусі? Старший син Лукашенка Віктор очолює лише громадську організацію, Наці­ональний олімпійський комітет. А 20-річний Микола жодної по­сади не обіймає. Тож Карбале­вич не бачить нічого, що свідчить про майбутню передачу влади комусь зі синів диктатора…

Але улюбленцеві Лукашен­ка Миколі жодна посада не по­трібна, заперечує Павлюченко. «Коля стане принцом, боже­ством», якому його походжен­ня «дасть усе те, чого інші до­сягають політичною кар'єрою», — стверджує головний редактор Reform.news. І водночас визнає: найбільшим недоліком Миколи є його молодий вік. Тож маємо такі собі перегони з часом. Лука­шенко хоче передати владу Колі, але для цього треба почекати, в ідеалі - не менше ніж десять ро­ків. Так довго диктатор чекати не може, зокрема через стан свого здоров’я…

Чи не втрутяться у «війну за бі­лоруську спадщину» двоє стар­ших синів Лукашенка, Віктор і Дмитро? Такий варіант Павлю­ченко не виключає. Водночас за­значає, що старшим братам Колі (зведеним, матері в них і у Мико­ли різні) бракує харизми: «Коли з’являються перед камерами, видно, що це гірші копії свого батька»…