«Хто там сказав на мамку «падло»?!»

У букмекерських конторах, які дедалі частіше пропонують клієнтам ставки на політичні події і персонажів, мабуть, лікті кусають через те, що прошляпили шанс підзаробити на азарті вболівальників «леді Ю». Озвучена у серпні заява Юлії Тимошенко про те, що у новому парламенті «Батьківщина» не переходитиме в опозицію, сама на кін просилася. Залишилося лише додати варіанти відповідей на запитання, як довго «біло-сердечні» протримаються у статусі «ні там, ні сям». Сумнівно, що навіть сама Тимошенко з виграшною ставкою вгадала б. До останнього сподівалася, що у «Зе!команді!» без донорської «Ю!крові» просто приречені. А коли останні сумніви щодо марних надій розвіялися, гучно гримнула дверима і пішла в опозицію. Тепер можна ставити на те, скільки «Зе!крові» поп’є ображена «леді Ю».

Важко вгадати, чого за останні дев’ять місяців було більше на шальках те­резів у руках Тимошенко — спо­дівань чи образ і розчарувань. Під час президентської кампа­нії, реальні, здавалося би, шан­си «леді Ю» нарешті отримати президентську булаву, нещад­но розбилися з появою у кар­тярському розкладі «джокера» Зеленського. Далі — парламент­ські перегони, і знову надія: без «Батьківщини» коаліція у новій Верховній Раді не обійдеться. У розрахунку на свою «золоту ак­цію» Тимошенко не втомлюва­лася повторювати мантри про чарівний сплав молодості та до­свіду. І навіть презентувала стар­товий пакет законопроєктів («8 законів за 100 годин») для нової «коаліції дій». І знову — розчару­вання для Тимошенко: оформ­лення монобільшості означало, що випрасуваний костюм для омріяної прем’єрської інавгура­ції так і залишиться висіти у гар­деробній.

Але і цей удар Тимошен­ко втримала, сподіваючись, що її зірковий час у новій сис­темі владних координат ще не втрачений, а лише відклада­ється. Чекала, коли під «зеле­ним» прем’єром нарешті захи­тається крісло, і з Банкової таки прийде довгождане запрошен­ня для неї, єдиної і неповтор­ної. Мовчки ковтала слину, спо­стерігаючи, як розходяться цінні портфелі в обхід кадрової лави «біло-сердечних». Радше деко­ративна посада віцеспікера для Олени Кондратюк, 12 керівних (включно із заступниками голів і секретарями) портфелів у пар­ламентських комітетах, і одне крісло у перезавантаженій ЦВК — не найскромніша пайка. Але точ­но не те, на що розраховували у «Батьківщині».

Однак Тимошенко не поспі­шала зводити опозиційний ку­рок, аж поки її остаточно не при­землили. Причому як у прямому, так і в переносному сенсі цьо­го слова. Винесений на розгляд ВР законопроєкт про ринок зем­лі став для Тимошенко Рубіко­ном, не перейти який означало б одне — власноруч викопати собі яму. У тій самі землі, за морато­рій на продаж якої грудьми і ко­сою стояла…

Судячи з автоматної чер­ги жорсткої критики, яку «леді Ю» випустила у бік президента і «Зе!команди» після гучного зал­пу про перехід «Батьківщини» в опозицію, шанси на мирову зда­валися примарними. А коли з Банкової пролунав перший по­стріл у відповідь, стало очевид­ним: від люльки миру і друзок не залишилося!

«Є дуже давня українська тра­диція. Раз на п’ять років Юлія Во­лодимирівна Тимошенко йде в опозицію до чинного президен­та, імітуючи турботу про народ. Подивився «Свободу слова» на ICTV. Там Юлія Володимирівна розповідала, що пропонувала нам нових людей на різні поса­ди. Людей, які «принесуть інвес­тиції». Хотів би, щоб усі ми були чесними до кінця. Так, Юлія Во­лодимирівна справді пропону­вала. Принесла список своїх людей для призначення на «со­лодкі» місця. Натомість обіцяла протягом року голосувати за всі закони разом зі «Слугою наро­ду». Звісно, ми відмовили. Адже епоха договірняків скінчилася назавжди. Але подивіться, який гарний вигляд має зараз «опо­зиція». Така фігура! А знаєте, чому? Тому що зараз їй просто не дають «солоденького», — та­ким дописом у Facebook «при­вітав» зміну статусу Тимошенко і «Батьківщини» президент Зе­ленський.

А поки збирав «лайки» та «диcлайки» (від обурених «при­летіло» за сексизм і неприйнят­ний для президента «кварта­лівський гумор»), Тимошенко «отвєтку» прислала: «Раз на п’ять років деяким українським прези­дентам здається, що вони взя­ли джек-пот! А далі все за сце­нарієм… Ну ви в курсі… Словом, чекаємо Вас на корпоративах… Можна зі своїм піаніно». Удар по талії повернувся хуком ниж­че пояса: cаме в те місце, яким ще «кварталівець» Зеленський на піаніно в одній зі сценок грав.

Від піаніно Тимошенко до ударних перейшла. З ефіру в ефір (після заяви про перехід в опози­цію Тимошенко встигла «підва­жити» своєю присутністю «опо­медведчуківські» телеканали) барабанить опозиційний марш — про розпродаж землі, антисоці­альний бюджет, буржуйські тари­фи, «уряд із грантоїдів, які замість того, аби захищати національні інтереси, лобіюють „хотєлки“ іно­земних корпорацій».

Після попереднього ухвалення у парламенті законопроєкту про ринок землі Тимошенко анонсу­вала подання до Конституційно­го Суду. Метала дротики у «слуг народу», називаючи виключен­ня з фракції нардепів Полякова і Скороход «розправою з тими, хто має свою думку». До речі, перед скандальним виступом Скороход із парламентської трибуни жур­налістські камери «запеленгува­ли», як Тимошенко з «опоблоків­цем» Новинським щось бурхливо обговорювали з «інакодумицею-слугою» у сесійній залі.

За дротиками вила полетіли. Причому у «Батьківщині» не по­гребували позичити реманент у головного «вилоносця» Олега Ляшка, який публічно відважував Тимошенко «компліменти» а-ля «московська зозуля» і «лиса дра­на». Після того, як «гроза скоти­няк» отримав кримінальну спра­ву за бійку у бориспільському аеропорту зі «слугою» Андрієм Герусом, «біло-сердечні» до хору адвокатів Ляшка долучилися. Ба більше: нардеп від «Батьківщи­ни» Михайло Волинець став од­ним із поручителів, стараннями яких «вилоносця» до СІЗО не за­проторили.

Розбудили у ТигрЮлі звіра. Тепер «дресирувальникам» з Банкової треба не бинтами і зе­ленкою, а хірургічними нитками запасатися. Саднами та подря­пинами точно не відбудуться. Хватка у ТигрЮлі ще та: як не з’їсть, то добряче понадкушує.

Коментар для «ВЗ»

Андрій Золотарьов, політичний експерт

«Так зачепити Тимошенко було тактичною помилкою команди президента»

— Перехід Тимошенко в опозицію піс­ля розгляду у Верховній Раді земельного питання був цілком прогнозованим. Вра­ховуючи те, що її базовий електорат — це аграрні регіони, «одноповерхова» Украї­на, виборець якої у своїй переважній біль­шості проти ринку землі сільськогоспо­дарського призначення, погодитися на запуск цього ринку було б для Юлії Воло­димирівни політичним самогубством.

— Зробила заділ на місцеві вибори?

— Звісно. Тимошенко з тих політиків, які по­чинають наступну виборчу кампанію одразу після закінчення виборів. Зараз, коли звіль­нилася ніша, яку займав Ляшко (а він перетя­гував на себе десь до третини «біло-сердеч­ного» електорату), для Тимошенко критично важливо закріпитися на цьому полі. Їй треба боротися за цей електорат, щоб залишитися у прем’єр-лізі української політики.

— Випад президента у відповідь на заяву Тимошенко про перехід «Бать­ківщини» в опозицію — з репертуару «погарячкував», чи це був продуманий стьоб «під дих»?

— Вважаю це помилкою команди пре­зидента. Можна було подати те, що хотіли подати, в інший спосіб. А зробили макси­мально образливо для Тимошенко. Люди, котрі з нею працювали, знають, що є чер­воні лінії, які не варто переходити у спілку­ванні з нею. Це — зовнішність, сім’я.

У президента намагалися погратися у політичний гумор, але вийшло собі дорож­че. У словесному двобої Тимошенко пе­реграла Зеленського, використавши «пі­анінний» епізод із його «кварталівської» біографії. Останнім часом Юлії Володими­рівні рідко вдавалося аж так у яблучко влу­чати. Коли її зачіпають «за живе», відпо­відає жорстко та безкомпромісно, навіть якщо це чимось може їй самій зашкодити.

Тимошенко у ролі опозиції — це ще той «подарунок»! Вона буде досить жорстко критикувати Зеленського, топити у нега­тиві його команду. Коли цей негатив почне серйозно відбиватися на рейтингах прези­дента — лише питання часу.

Тактична помилка, якої припустили­ся на Банковій, матиме стратегічні наслід­ки. Не можна діяти так, щоб проти тебе об’єднувалися за принципом «гуртом і батька легше бити».

— Заявка на лідерство у цьому гурті — не лише у Тимошенко. Як ділитимуть претензії на опозиційну першість з По­рошенком, «Опо­платформою»?

— Тимошенко може ускладнити завдання пробитися на роль опозиціонера № 1 як для Медведчу­ка-Бойка, так і для Порошенка.

— Але при цьому такій невигідній кон­курентці дають годинні ефіри на теле­каналах з медведчуківської обойми…

— Медведчук діє за макіавеллівським принципом «ворог мого ворога — мій друг». Розраховує на те, що падіння рей­тингів Зеленського додасть насамперед «Опоплатформі». Додаватиме, але менше, ніж Тимошенко.

— Після візиту вже опозиціонерки Тимошенко до Хорватії, на з’їзд Євро­пейської народної партії, її «загребські» фото у компанії з Віталієм Кличком та Арсенієм Яценюком почали «оброста­ти» версіями на тему «Як проти Зелен­ського дружитимуть, і хто ще може по­повнити список «Ю!друзів?».

— Тимошенко демонструє, що здатна згуртувати навколо себе різних політиків, — від Медведчука до Яценюка. Показує, що її опозиційність — серйозний виклик для ко­манди президента.