Операція «Інавгурація»
Чому затягнулися торги про дату президентської «посвяти»?
Після півмісячної паузи у пленарній роботі парламент забурлив так, наче депутатам «енерджайзери» під «капот» вставили. Народні обранці ледь не соцзмагання під куполом влаштували — хто найприйнятнішу дату інавгурації новообраного президента Володимира Зеленського запропонує. Прийнятність визначали, керуючись хто страхом перед можливим розпуском парламенту, хто бажанням «лобизнути» новому гаранту, а хто й намірами демонстративно плюнути йому у тарілку, аби не розслаблявся.
Депутатська лото-забава
Серед п’ятьох попередників Зеленського у президентському кріслі найдовше довелося чекати на інавгурацію Вікторові Ющенку. Присягу третій президент склав на 28 день після дати другого туру виборів (для порівняння: Віктор Янукович — на 18-й, Петро Порошенко — на 13-й після виборів). Такий же відрізок часу «відміряли» й у «Зе!Команді», запропонувавши провести інавгураційну церемонію 19 травня. Пішов другий тиждень, відтоді як Зеленський озвучив цю дату на зустрічі з представниками парламентських фракцій, але до спільного знаменника президент та Верховна Рада досі не дійшли. Пленарний тиждень, на який спікер анонсував крапку у питанні щодо інавгураційної дати, стартував з цілою колекцією проектів постанов про «Зе!День».
До двох пропозицій, раніше зареєстрованих позафракційними нардепами Віктором Балогою та Сергієм Міщенком (в обох проектах — одна дата інавгурації, 19 травня), додалося ще чотири. Скандальний депутат з «БПП» Сергій Каплін штовхнув ідею про «подвійну» інавгурацію: 19 травня — у Верховній Раді, 3 червня — на «Олімпійському» (троль з Капліна ще той). Засновник міжфракційного об’єднання на підтримку Зеленського (гурток уже розпустили) Віталій Купрій не полінувався аж два авторські проекти видати. В одному запропонував призначити «посвяту» у президенти на 20 травня, в іншому — на 26-те.
Не втримався від ставки на «календарному тоталізаторі» і нардеп Олександр Сугоняко («БПП»). З його подачі у парламенті з’явився шостий проект «інавгураційної» постанови: запропонована дата — 1 червня. Але, врешті, Сугоняко відкликав свій варіант.
Та на цьому депутатська гра у «підкидного» не закінчилася. У вівторок стало відомо про ще два проекти: від нардепа з «БПП» Володимира Куренного з пропозицією інавгурувати нового президента 17 травня та від збірної у складі «фронтовиків» Андрія Тетерука, Юрія Берези, Михайла Хміля, «БППівця» Олексія Мушака та примкнулого до них позафракційного Остапа Єднака. Груповий варіант «Зе!Дня» — 28 травня.
Говорять про жалобу — думають про палець для Зеленського
У Регламентному комітеті ВР лише пальці встигали загинати, рахуючи, скільки «інавгураційних» проектів доведеться розглянути перед винесенням на голосування у сесійній залі. Приступити до процедури комітетівці планували вже зранку, 14 травня. Проте заплановане на вівторок засідання спершу на дві години відтермінували, а потім і взагалі перенесли на середу. Причому — на другу половину дня. А це означає, що взятися за голосування «інавгураційних» проектів у сесійній залі депутати зможуть не раніше, ніж у четвер. На календарі вже буде 16 травня. Тож варіант Куренного, схоже, у прольоті. Навряд чи під куполом знайдеться 226 депутатів, які ризикнуть проголосувати за 17 травня, розуміючи, що за такого розкладу готувати інавгурацію доведеться авралом, а більшість закордонних гостей тільки на завершальний фуршет у Маріїнці встигне. «По приколу» кнопку «за» хіба що Льоша Гончаренко і ще група товаришів натиснуть: ті, для кого «тупо насвинячити» Зеленському — ідея-фікс.
«Тролінговий» варіант постанови авторства Капліна теж на прохідний не тягне: дві церемонії — надто затратно. Видатки на класичний сценарій можна прикинути, відштовхуючись від інавгурації Порошенка: вона, як відзвітували у Держуправлінні справами, обійшлася у 800 тисяч гривень. Враховуючи, що це сума за розцінками п’ятирічної давності (найбільші статті витрат — транспортні і готельні, на розселення офіційних закордонних делегацій), з прицілом на інавгурацію-2019 її можна сміливо множити щонайменше на два.
Пропозиції від Купрія про 20 і 26 травня — у другій черзі на виліт. Обидві не прийнятні для тієї частини парламенту, яка воліє відтягнути інавгурацію Зеленського до червня, сподіваючись, що це застрахує Верховну Раду від дострокових виборів (покладаються на норму Конституції, яка забороняє розпуск парламенту в останні півроку його повноважень; для нинішньої каденції крайня дата — 27 травня). Ті ж депутати, які налаштовані на співпрацю з Зеленським чи принаймні не збираються сходу таранити президента, у більшості схилятимуться до проектів Балоги чи Міщенка. Бо запропонована там дата інавгурації збігається з тією, на якій наполягають у «Зе!Команді».
Заяви про готовність проголосувати за 19 травня прозвучали від «Батьківщини», «Самопомочі», «Відродження». У фракції Ляшка відмовчуються. В «Опоблоці» й у групі «Воля народу» з відвертостями теж не поспішають.
Щодо «БПП» і «Народного фронту», то тут — розбрід і хитання. «Наша фракція готова підтримати будь-яку постанову, яка буде винесена на обговорення у парламенті. Ми будемо голосувати за будь-яку дату», — заявила у понеділок нардеп від «БПП» (вона ж — представник президента у ВР) Ірина Луценко, запевнивши, що «порошенківці» готові і до позачергових парламентських виборів. Того ж дня очільник фракції Артур Герасимов оголосив, що з рішенням визначатимуться на фракційному засіданні. Офіційної інформації за підсумками понеділкових зборів «БПП» не оприлюднили. Але приблизну картину засідання можна уявити з тез, які озвучив в ефірі телеканалу ZIK «БПП-говорун» Гончаренко. Частина депутатів з «БПП» проти інавгураційної дати 19 травня. Аргумент про те, що неприйнятно проводити церемонію у День пам’яті жертв політичних репресій — радше для «камуфляжу», на публіку (чомусь через анонсований на 19 травня департаментом культури КМДА великий концерт у Києві ті, хто говорить про жалобу з прив’язкою до дати інавгурації, не обурюються). Насправді ж депутати з умовної групи «анти19травня» керуються бажанням помахати пальцем (хто яким) перед носом Зеленського. Як проговорився Гончаренко, є ті, кому кортить провчити нового президента за його недипломатичну риторику. Негоже, мовляв, розмовляти з парламентом наказовим тоном: «я хочу — ви повинні». Схоже, з подачі цих «месників» і зародився проект постанови Куренного про 17 травня. На засіданні фракції «БПП» звучала також пропозиція про 18 травня. Але щодо неї були заперечення, оскільки 18 травня — роковини депортації кримських татар.
Окремий гурток у «БПП» — депутати, яких влаштовує будь-яка дата інавгурації після 27 травня. Тут — як «списочники» з нульовими шансами знову отримати прохідне місце, так і мажоритарники, для яких перспективи пролонгувати мандат теж нерайдужні. Раптом дострокові вибори, а округ ще недостатньо «підгодований».
Життя Ради — в обмін на виборчий закон?
Умовна група «27+» не обмежується депутатами з «БПП». Ті, для кого запізніла інавгурація — як бальзам на душу, у всіх фракціях водяться (зрештою, і поза Верховною Радою — теж). Це контингент неготових до позачергової парламентської кампанії. Якщо у «БПП» її прихильників не бракує (у Порошенка сподіваються конвертувати якомога більше його «президентських» відсотків у результат на парламентських виборах, і чим швидше ці вибори відбудуться, тим більше шансів на максимальну «конвертацію»), то у «Народному фронті» з цим — сутужно. З рейтингом у межах плінтусу «фронтовикам» (та й то — «елітним») залишається шукати політичного притулку або під прапорами перспективних союзників, або у мажоритарних округах (як це робить, наприклад, одіозний Сергій Пашинський, засіюючи передвиборчою «гречкою» облюбований округ на Житомирщині). А для таких маневрів потрібен час.
Для «Зе!Команди» теж не все так однозначно, як це подають прихильники версії про абсолютну вигоду дострокових парламентських виборів для «слуг народу». Так, проти аргументу про високі рейтинги «Зе!Партії», які потрібно якнайшвидше «освоїти» (поки не почали осідати), не попреш. Але для походу на вибори «Слузі народу» треба наповнити форму змістом, точніше — кадрами. Список — раз, ставленики по мажоритарних округах — два. Власного резерву у наразі віртуальної партії немає. Але ж претендентів, скажете, хоч тюками пакуй, знайдеться: один Коломойський готовий усі виборчі «діри» залатати! Готовий, але у «Зе!Команді» теж не пальцем роблені. Розуміють, що своєю кадровою неперебірливістю ризикують добряче здути рейтинг. Тож навряд чи легковажитимуть з кастингом на парламентські вибори, поспіхом «фаршируючи» кандидатські списки. Звідси і позиція тієї частини команди Зеленського, яка проти дочасної кампанії і, відповідно, — скорочення термінів для передвиборчого кастингу.
Ба більше: у разі дострокових виборів до ВР питання про те, за якими правилами вони відбуватимуться, автоматично відпадає. Правила будуть старими: змішана система з закритими списками і «продажною» мажоритаркою. За такого розкладу і скороченої парламентської кампанії не важко спрогнозувати, яким буде склад наступної ВР та шанси «Слуги народу» стати центровою фракцією для формування коаліції. Тож цілком правдоподібною виглядає версія про те, що у «Зе!Команді» запропонували депутатам бартер: нерозпуск парламенту в обмін на зміну правил виборчої гри. Розрахунок навряд чи на остаточне ухвалення Виборчого кодексу. Там поправок до другого читання близько 4500 — розглядати, а розглядати! Навіть якщо кодекс встигнуть ухвалити, то його дія найімовірніше поширюватиметься вже на наступні, а не на цьогорічні вибори.
Простіший варіант — не кодекс, а «одноразовий» закон. І про нього вже говорять під парламентським куполом. «Три головні пункти: 1) прибирають мажоритарку; 2) знижують прохідний бар’єр до 3%; 3) дозволяють блоки. Чи будуть відкриті списки, наразі не зрозуміло», — написав на своїй сторінці у Facebook позафракційний нардеп Борислав Береза.
Найімовірніше, що торги, заручником яких стала дата інавгурації, відбуваються саме у цьому контексті: президент дає дожити парламенту в обмін на взаємовигідні зміни до виборчого законодавства. Ось тільки питання, чи зможуть домовитися, зважаючи на те, скільки під парламентським куполом незацікавлених у скасуванні мажоритарки, не кажучи вже про відкриті списки.