Назва у церкви – українська, суть – чужинська

У складні моменти життя чи не найпершим розрадником багатьох стає людина у рясі. Священик своїм словом врятує від хибного кроку, полегшить страждання, зніме душевний біль, підтримає, порадить, як бути далі. Таке призначення слуги Божого. На жаль, деякі з них про цю місію забувають. Не гоять чужі рани, а ятрять їх. Такий випадок стався на Новий рік у Запоріжжі – виявлений цинізм збурив Україну. Духовна особа, до якої віряни звернулися по допомогу, грубо образила почуття страдників. Священик Євген Молчанов, про якого йдеться, належить до Української православної церкви Московського патріархату. Тієї, що голосніше за всіх говорить про християнську любов до ближнього...

Горе на сім’ю запоріжця Романа Поліщука звалилося буквально з неба. З балкона їхньої багатоповерхівки випав чоловік, який захотів звести рахунки з життям. Вкоротив віку собі, а заодно – дворічному Жені, який з батьками гуляв біля під’їзду, – самогубець убив дитину своїм тілом.

Щоб відправити Женю в останню путь, покликали отця однієї з місцевих церков, що належить УПЦ МП. Священик прийшов на парастас, але коли дізнався, що малюка хрестили в УПЦ Київського патріархату, відмовився вчиняти поховальний обряд. Цвиркнув батькам, що ця церква є самозваною, розкольницькою, тому дитину слід вважати нехрещеною. Збідована мати падала перед священиком на коліна, благала вчинити по-милосердному, але батюшка не хотів і слухати. Розвернувся і пішов.

Таку ж відмову Поліщуки отримали від настоятеля іншого храму УПЦ МП. Перед ними зачинили двері і наказали покинути територію церкви. «Правильність» дій свого підлеглого підтвердили у Запорізькій єпархії УПЦ МП…

“НП” у Запоріжжі спричинила негативний резонанс у різдвяній Україні. Люди організували своєрідну акцію протесту проти обурливої поведінки служителів культу з УПЦ МП — під ворота церков цієї конфесії по всій країні стали приносити ляльки. За словами ініціатора акції Юрія Гудименка, дитячі іграшки мають нагадувати священикам цієї церкви, що так не по-людськи, не по-божому, як вчинили у Запоріжжі, робити не можна…

Діяння представників УПЦ МП не вперше викликають хвилю обурення. Хоча у її назві присутнє слово “українська”, за статусом і змістом своєї діяльності вона залишається підрозділом Російської православної церкви, контро­льованої Кремлем. Особливо це проявляється з часу російської агресії на Донбасі. Події там в УПЦ МП називають не війною, не російською окупацією, а громадянським конфліктом (саме так називають цю війну у Москві). Не раз бували випадки, коли священики УПЦ МП відмовлялися ховати загиблих українських воїнів. Зате на окупованій території освячували зброю терористів. У храмах цієї конфесії досі згадують московського патріарха Кирила, який благословив Путіна на війну проти України. Настоятель Києво-Печерської лаври о. Павло каже, що не знає, хто з ким воює на Донбасі. Коли у Верховній Раді вшановували загиблих на сході героїв України, з місця піднялися ієрархи всіх українських церков — крім митрополита УПЦ МП Онуфрія.

І найсвіжіший факт. Після повернення з полону бойовиків президент Порошенко разом з визволеними бранцями, представниками культу, громадськими діячами заспівав державний гімн. Присутній на церемонії очільник УПЦ МП мовчав...

Коментуючи інцидент у Запоріжжі, директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш сказав “ВЗ”: “Йдеться про канони, які обумовлюють здійснення певних літургійних дій. Держава не може і не буде втручатися у цю сферу. Будь-які радикальні дії у цьому випадку неприпустимі, та й вони не будуть дієвими. Може лише йтися про моральні оцінки з боку громадськості і її сприйняття...”.

Довідка «ВЗ»

За соціологічними дослідженнями 2016 року, кількість вірян в Україні, які зараховують себе до Української православної церкви Київського патріархату, становить 45,7 відсотка, УПЦ Московського патріархату - 13,3%. Водночас УПЦ КП має 15,4% всіх парафій, УПЦ МП — 42,5%.

Коментар для «ВЗ»

Петро КРАЛЮК, релігієзнавець, філософ, професор Острозької академії

Українська держава свого часу виростила так звану Українську православну церкву, яка підпорядкована Московському патріархату. За часів Незалежності кількість її парафій зросла більш ніж удвічі. Зросла кількість монастирів. На протизаконну діяльність цієї конфесії державні органи не звертали уваги. Навпаки, було сприяння їй. Реєстрували релігійні громади, яких практично не було, узаконювали фіктивні монастирі, цим громадам-монастирям надавали земельні ділянки. Різного роду бізнесмени, а також керівники держави вкладали кошти у розвиток УПЦ МП, вона отримувала політичне покровительство.

Можна навести багато прикладів, як представники “Опозиційного блоку”, судів, інших державних органів так чи інакше допомагали цій конфесії. У нас в Острозі виникла суперечка щодо одного із храмів, більшість громади якого перейшла до УПЦ Київського патріархату. Справа дійшла до суду. І він зобов’язав передати цей храм... Московському патріархату. Суд при цьому послався і на закони колишньої російської імперії. Тобто створено атмосферу, яка дозволяє УПЦ Московського патріархату діяти безкарно. Хоча держава мала би поставити його на місце.

Представники УПЦ МП ображають почуття віруючих інших конфесій. Роблять це публічно, на проповідях. Але не знаю жодного випадку, коли хоча б одного винуватця притягнули до відповідальності за розпалювання релігійної ворожнечі. Візьмімо приклад Почаївської лаври, де на умовах оренди правлять священики УПЦ МП. У цю пам’ятку культури забороняють входити людям, які не є вірними УПЦ МП. Доходить до абсурду: відвідувачів лаври запитують, звідки приїхали. Якщо скажете, що з Галичини, можуть не впустити. Деякі люди змушені казати, що вони — з Білорусі... Виникає запитання: наскільки законні такі дії? Наскільки легітимна тамтешня охорона, яка, по суті, є парамілітарним формуванням? Треба поцікавитися і торгівлею у храмах УПЦ МП. Там продають літературу, яка має відверто сепаратистський, антиукраїнський характер. У нашої влади є чимало методів впливу і підстав для того, щоб поставити діяльність УПЦ МП у законне русло. У Верховній Раді лежить законопроект, який обмежує діяльність релігійних організацій, духовні центри яких знаходяться на території країни-агресора. Давайте для початку ухвалимо цей документ. Закон міг би стати відром холодної води на голову кліриків Московського патріархату. А загалом, якщо наше суспільство, державні органи, інші церкви не поставлять Московський патріархат на своє місце, він нав’язуватиме свою волю, диктуватиме умови. Тоді й повторюватимуться такі сумні випадки, як перед Новим роком у Запоріжжі Особисто я знаю факти, коли в УПЦ МП відмовляли представникам інших конфесій у сповіді, не хотіли давати шлюб, хрестити дитину. Хоча якщо добре священикам заплатили, то і охрестили, і повінчали, і поховали...