Київ ставить конституційний процес на паузу

Ухвалення конституційних змін щодо децентралізації (включаючи особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, довкола яких у суспільстві ідуть гарячі дискусії) з високою ймовірністю перенесуть на осінь. Такий прогноз з’явився після того, як у середу, 20 січня, 51 народний депутат (в основному представники фракцій “Блок Петра Порошенка”, “Народний фронт”) звернулися у Конституційний Суд з незвичним поданням. Парламентарії просять розтлумачити, чи можна ухвалити згадані зміни не на нинішній сесії, яка закінчиться у січні, а на наступній, яка розпочнеться 2 лютого, а завершиться на початку вересня. На думку фахівців, КС скаже: можна...

За офіційною версією, депутатське подання викликане різним трактуванням термінів “чергова сесія”, “наступна сесія”. Від того, який зміст вкладено у ці поняття, і залежатиме доля конституційних змін, які схвалили 31 серпня 2015 року у першому читанні, і які після позитивного вердикту КС повинні були ухвалити у другому читанні на “наступній”, чи то пак “черговій” сесії Верховної Ради. Експерти кажуть, що між цими поняттями велика різниця. Так, зокрема, вважає колишній суддя Конституційного Суду Віктор Шишкін.

Утім, швидше за все, справа не у семантиці, а у великій політиці. Хто би що не говорив, простежується бажання офіційного Києва відкласти внесення дражливих змін у Конституцію, які Україна зобов’язалася ухвалити у Мінських угодах. А “гальмуємо” ми, виглядає, свідомо. Бо Росія разом зі своїми сателітами-бойовиками, попри дані обіцянки, до кінця 2015-го не виконала жодного пункту своєї частини зобов’язань. Не припинила на Донбасі вогню, а нарощує його, не звільнила українських заручників, не вивела свої війська. Бойовики не склали зброю, не допускають міжнародні місії для контролю за зоною конфлікту. Врешті-решт, всупереч мінським домовленостям українські прикордонники не можуть повернутися на свої пости на 400-кілометровій ділянці східних рубежів Донбасу. Тобто не відновлено порушений Росією суверенітет України. То чому Київ повинен зважати на примхи Москви?

На думку аналітиків, додатковий часовий “люфт” для внесення конституційних правок є ще однією формою тиску на Кремль, “спонуканням до миру”. Сім місяців “конституційних дебатів”, про які додатково просять нардепи, це ще й, не забуваймо, продовження на сім місяців міжнародних економічних санкцій проти Росії. А для неї кожний день ембарго — втрата мільйонів доларів...

Втім, один з представників президентської фракції Віктор Чумак висловився більш дипломатично: “Я не говорив би, що процес правок (змін у Конституцію. — І. Ф.) свідомо гальмується. Я сказав би, що дається більше часу на його реалізацію. Напевно, і відсутність голосів (для ухвалення конституційних змін у другому читанні їх потрібно 300) теж має вплив...”.

Про прискорення реалізації Мінських угод президент України Петро Порошенко на Старий Новий рік розмовляв з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом. Йшлося про припинення вогню на Донбасі з боку бойовиків, відведення Росією важкого озброєння, звільнення всіх заручників. Глава української держави наголосив, що вибори на окупованих територіях (Німеччина хоче їх проведення якнайшвидше) можливі лише після того, як Донбас покинуть іноземні (російські) війська. І ніяк інакше...

Щоб інтенсифікувати мінський процес, Берлін і Париж на Водохреще прислали у Київ своїх посланців Крістофера Хойсгена і Жака Одібера. Західні гінці мали зустрічі з усіма гілками влади, почули аргументи депутатського корпусу, зокрема тієї його частини, яка відмовляється наділяти Донбас особливим статусом. І зрозуміли, що Україна не купиться на заманки Путіна...

Коментар для «ВЗ»

Олексій ГАРАНЬ, директор Школи політичної аналітики, професор політології Києво-Могилянської академії

Україна не хоче приймати конституційні зміни у другому читанні — бо у парламенті немає необхідних для цього 300 депутатських голосів. А найголовніше — Путін не виконує своїх зобов’язань. Наш президент уже висловлювався з цього приводу. Коли зміни до Конституції приймали у першому читанні, про друге читання Петро Порошенко казав так: будемо дивитися, як розгортатимуться події. А як вони розгортаються, всі бачать — Москва не дотримує слова. У такому разі, який сенс Києву виконувати пункт два, якщо не виконано пункт перший?

Іншими словами, іде пошук юридичних мотивів для того, щоб не ухвалювати конституційних змін. Мотиви ці мають виглядати обґрунтованими, переконливими...