«Список Шокіна» зруйнує коаліцію?

Постмайданна влада чи не щодня у великих муках складає іспит на міцність. Повалення її — один зі сценаріїв Кремля, уламки “хунти” бачить у своїх солодких снах російський президент Путін. Утім, найбільші небезпеки підстерігають нинішню київську команду не стільки зовні, як у її власному середовищі. Підписати вирок ця команда може власними руками — через внутрішні інтриги. За крок від розвалу, який міг призвести до непередбачуваних наслідків, парламентська коаліція, а з нею — уряд, були минулої середи. Політичного апокаліпсису наразі не сталося, але підстави для тривоги є.

Причиною збурення у Верховній Раді (на фото) було повідомлення про те, що 22 квітня ген­прокурор Віктор Шокін внесе у сесійну залу подання про зняття недоторканності із семи народних депутатів, серед них — чотири представники коаліції. Після згоди парламенту їх мали б “узяти під білі рученьки”.

Чогось подібного в українському парламенті ще не було. У попередні роки з ГПУ надходили поодинокі клопотання — зокрема, щодо одіозних Лазаренка, Лозинського. Але щоб позбавляти захисного імунітету “гуртом”, та ще й “своїх” — щось новеньке.

“Під роздачу” повинні були потрапити представники “Опозиційного блоку” Сергій Клюєв, Михайло Папієв, коаліційники Андрій Денисенко (був обраний від “Блоку Петра Порошенка”), В’ячеслав Константиновський (“Народний фронт”), Андрій Лозовий, Ігор Мосійчук (Радикальна партія) та позафракційний Сергій Мельничук. За даними з надр ГПУ, одних звинувачували у грубому порушенні виборчих прав громадян, інших — у грабежах, рукоприкладстві, незаконних оборудках, причетності до загибелі громадян. Подання ГПУ мало б засвідчувати електорату, що президент твердою рукою наводить порядок у країні, незважаючи на особи.

Та не так сталося, як гадалося. До розгляду резонансного питання не дійшло. Ба більше, з’ясувалося, що такого подання ГПУ взагалі не робила (і не знає, про що йдеться). Спікер Гройсман не пересилав його у регламентний комітет і не вручав потенційним жертвам для підготовки “останнього слова”. Тож розглядати не було що. Однак реакція на витік інформації (її озвучували нардеп Юрій Луценко, журналіст Юрій Бутусов) не забарилася. Хто посіяв вітер — наразився на бурю. Голова фракції радикалів Олег Ляшко відмовився бути координатором більшості, пригрозив, що разом з однопартійцями може вийти з неї. За намірами генпрокурора Шокіна угледів “диктаторську” руку президента, який, мовляв, повторює шлях свого попередника. “Ми не здамо наших депутатів... Ми винесемо на вилах і Шокіна, і тих, хто дає йому команди”, — не добирав слів головний радикал. Обурився і прем’єр Яценюк, який в анонсованій чистці і у збуренні, що виникло після її оголошення, угледів спецоперацію з повалення його Кабміну. Глава уряду пообіцяв захищати “кожного депутата і кожну фракцію”. Звертаючись до членів коаліції, Яценюк сказав: “Усі повинні триматися купи. Є неузгоджені питання? Закрилися і вийшли з єдиною узгодженою позицією. Коаліція має бути єдина, злагоджена і ефективна. Не маємо права допустити жодної політичної нестабільності”.

А розвал вже виднівся на горизонті. Разом з радикалами могли грюкнути дверима і ображені “фронтовики”. Такого ж кульбіту можна було б чекати і від “Самопомочі”, яка частенько не голосує в унісон із соратниками. Через спалах напруженості у стосунках між коаліціантами у середу у Верховній Раді було провалено голосування з низки важливих реформаторських законів, за прийняттям яких стежать і закордонні інвестори. Криза міжпартійних відносин могла обернутися крахом коаліції, відставкою уряду. Експерти не виключали переформатування більшості за рахунок позафракційних депутатів, призначення нового, “компромісного” Кабміну. Подейкували навіть, що біля керма уряду знову може стати... Юлія Тимошенко. Все разом — це суттєво інша політична ситуація і, не виключено, — інші українські перспективи. Відомо, що значні обсяги донорського фінансування Захід обіцяв Україні за умови, якщо центральний орган виконавчої влади очолюватиме саме Яценюк. Де гарантія, що гроші та іншу допомогу дадуть під якогось іншого прем’єра, під іншу коаліцію?

Коментар для «ВЗ»

Віталій КУЛИК,

директор Центру досліджень проблем

громадянського суспільства

Парламентська коаліція демонструє повне заперечення законів фізики. За цими законами, вода кипить, коли температура води сягає 100 градусів за Цельсієм. “Температура” у коаліції, умовно кажучи, піднялася далеко за позначку, коли має настати розпад. Але його немає. Це відбувається тому, що коаліціанти об’єднані певними інтере­сами, які більші, ніж політичні амбіції. Йдеться про виживання в рамках нової архітектури української влади. Кожна з політичних сил цієї коаліції має свою частку влади. Позбуватися її в угоду непередбачуваним результатам можливих нових парламентських виборів ніхто не хоче. Нова коаліція — це означало б узяти до своїх лав представників фракцій і груп, які мають, скажемо так, специфічне забарвлення, зокрема “Опозиційний блок” чи “Відродження”. Якщо утворити новий альянс з цими фракціями-групами, то буде складно пояснити виборцям на місцевих виборах, чому відбулося об’єднання з колишніми ворогами. Розпад коаліції, швидше за все, не відбудеться. Але це не виключає потужних внутрішніх конфліктів і демаршів — без останньої крапки.

Ляшко кілька разів робив різкі заяви. І це почасти можна зрозуміти — у нього з’явився потужний конкурент в особі Тимошенко, яка грає на полі “конструктивної опозиції” у лавах коаліції.

Я не думаю, що парламент піде на те, щоб відправити уряд у відставку. Переформатування Кабміну можливе лише після проведення місцевих виборів, після того, як вдасться отримати гарантії надходження нових західних кредитів і домогтися реструктуризації боргів. Не хочу хвалити прем’єра як ефективного державного менеджера, але він зараз є гарантією того, що Україна не скотиться у дефолт. До листопада-грудня Яценюк втримається у своєму кріслі — занадто багато ризиків у тому, щоб його знімати. Це розуміють і у президента, і в інших політичних силах. Звичайно, попри амбіції Юлії Тимошенко.