Політичні рейтинги: одні на біді втрачають, інші на ній заробляють...

Це, принаймні, засвідчують результати соціологічного дослідження, що їх у всіх регіонах країни (за винятком Криму і окупованої території Донбасу) провів Київський міжнародний інститут соціології. Отримані дані мали би стривожити і мобілізувати виконавчу владу — інакше її підстерігає фіаско.

Партія чинного прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, яка у жовтні 2014-го на позачергових перегонах у єдиному багатомандатному окрузі сенсаційно перемогла, набравши 22,14% (на 50 593 голоси більше, ніж президентський “Блок Петра Порошенка”), нині в середньому по регіонах має підтримку лише чотирьох відсотків виборців і є аутсайдером серед політичних сил, які представлені у ВР. Лідерство ж утримує партія президента, її рейтинг, за даними соціологів КМІСу, становить 16,1%. На другий щабель вийшла “Самопоміч” — 10,3%. 7% — у “Батьківщини”, 6,2% — в “Опозиційного блоку”. П’яте місце — у “радикалів” Олега Ляшка (5%). 3,1% виборців готові голосувати за “Правий сектор”, лише 1,6% — за комуністів.

Що зумовило падіння рейтингу “Народного фронту”? Чи не повторює він долю всіх “політичних камікадзе”, які зважуються на непопулярні реформи? — запитали ми у політолога Ігоря Танчина.

— Не називав би чинного прем’єра “камікадзе”. Він сам так пафосно назвав свій перший уряд, щоб продемонструвати, які великі виклики, небезпеки стоять перед ним, і які він, мовляв, “жертвуючи собою”, збирається долати “в ім’я країни”... А щодо падіння рейтингу. Я не довіряв би йому на всі сто. Треба бути обережними з наведеними цифрами, зважати на те, хто саме проводить опитування, чи його, бува, не проведено, щоб нав’язати нам певну думку. Відомо ж бо, що соціологію використовують для політичних маніпуляцій...

Попри все, кожен з нас відчуває, що рейтинг прем’єрської сили знизився. На минулих виборах “Народний фронт” піднявся на хвилі військових настроїв. Сам Яценюк не сподівався на таку високу підтримку. Але як тільки військові загрози трохи відійшли на задній план і настало (нехай недолуге, слабке) замирення, рейтинг “НФ” зменшився. З іншого боку, пішла хвиля економічних “інновацій”, пов’язаних з ростом цін на комунальні послуги, від чого люди аж тремтять. Непопулярні рішення уряду Яценюка позначилися на рейтингу прем’єра. Інший момент — з’явилося достатньо багато скандалів, так чи інакше пов’язаних з Кабміном. У суспільній свідомості так складається, що президент у нас більше відповідає за зовнішню політику, а на прем’єра лягає тягар внутрішніх, господарських проблем. І в цьому ще одне пояснення падіння рейтингу політичної сили Яценюка.

— А чим тоді пояснити відносну стійкість довіри до інших політичних сил — “Самопомочі”, Радикальної партії Ляшка, “Батьківщини”?

— Ці політичні сили не так часто, як інші, опиняються в центрі уваги, їх не вважають головними. Тому люди, яких опитують соціологи, не пов’язують їх з якимось позитивом чи негативом. Рейтинг цих сил тримається за рахунок “ядерного” електорату, який головував за них раніше. Або ж виборці вважають їх “меншим лихом” порівняно з іншими.

— У чому причина високої підтримки “Опозиційного блоку” — 6,2%? Здавалося б, виборці мали б розуміти, що всі нинішні біди, зокрема війна, спричинені вчорашньою владою, представники якої входять в “ОП”?..

— Думаю, озвучена цифра дещо занижена, рейтинг “Опозиційного блоку” мав би бути ще вищим, адже чимало його прихильників приховують свою думку. Коли в країні непевна ситуація, коли людям доводиться затягувати паски на останню дірочку, то, хочемо ми того чи ні, ці негаразди пов’язують з чинною владою. Автоматично люди шукають їй альтернативу. Головною з них себе позиціонує “Опозиційний блок”. Так, чимало хто розуміє, що йдеться про перефарбованих “регіоналів”, що саме їхня політика призвела до цієї ситуації. Але велика частина громадян цього не усвідомлює, машинально, як було це після Помаранчевої революції, сприймає “учорашніх” як політиків, які відстоюють їхні інтереси і цінності, нехай і міфічні. “Опозиційний блок” вміло грає на патерналістських настроях, спекулює на соціальних проблемах, на ідеї захисту “великої промисловості”. Ризикну спрогнозувати: якби “ОП” позбувся старих одіозних персоналій, то мав би більшу популярність. Він може набрати велику кількість голосів на місцевих виборах, бо є реальною противагою владі, якою люди на сході незадоволені.

— Яких тенденцій у політичних симпатіях можна чекати найближчим часом?

— Політична боротьба загострюватиметься: на носі — місцеві вибори. Для парламентських виборів не потрібно було мати реальних політичних структур — достатньо було доступу до засобів масової інформації і володіти невеликими представництвами в областях, щоб створити видимість існування. А коли йдеться про місцеві вибори, треба мати конкретних людей на всіх рівнях — від села до обласного центру. Тож у виграші будуть ті сили, які мають реальні структури. А ними якраз володіє “Опозиційний блок” (по суті, колишня Партія регіонів), такий політичний ветеран, як “Батьківщина”, а також партії влади — “Блок Петра Порошенка” і “Народний фронт”, позаяк матимуть можливість адміністративного ресурсу. “Самопоміч” виїжджатиме за рахунок того, що її лідер Садовий створив імідж Львова як успішного міста, де самоврядування приносить реальні результати. Зі спілкування у багатьох обласних центрах знаю, що ярлик “Самопомочі” виглядає для місцевих політиків досить привабливим. Тому, думаю, вона може наростити свій вплив на місцях.