«Якщо Яценюк прийме пропозицію Януковича, люди на вила піднімуть»

Попри лютий мороз надворі і тимчасове затишшя на Грушевського (кількагодинний мир запанував по обидва боки барикад), у суботу на Майдані і підступах до нього було особливо гаряче. Люди очікували звістки з Банкової, де відбувалися переговори між президентом та лідерами опозиційної трійки. Коли ж після тригодинних перемовин опозиціонери нарешті вийшли з президентської Адміністрації, відмовившись від коментарів, напруга зашкалила. І ледь не вибухнула, щойно серед майданівців прокотилася інформація про запропоновані Яценюку і Кличкові крісла у «режимному» уряді. Підігрівала ситуацію ще й звістка про збори «регіоналів» у приміщенні парламентських комітетів, і чутки, що головне питання порядку денного — введення у столиці надзвичайного стану.

Поки лідери опозиції оговтувалися за лаштунками Майдану від пропозицій з Банкової, у президентській Адміністрації виклали свою версію про підсумки переговорів. Вже сам заспів виступу новопризначеного першого зама глави АП Андрія Портнова викликав тривожні нотки. Опозиція, мовляв, порушила домовленість про перемир’я, хоча влада і правоохоронні органи демонструють «мирний характер дій та готовність до пошуку спільних рішень». «Лідери опозиції, які взяли на себе відповідальність за розширення Майдану, не змогли пояснити, як збираються контролювати ескалацію насильства у державі та хто відповість за наслідки закликів до мітингувальників використовувати зброю під час мирних акцій», — «віщав» менторським тоном Портнов. На тлі кривавих хронік про бузувірства «Беркута», розправу над активістами майданів не лише руками «кривосудної» Феміди, а й кийками і кулями бойовиків у погонах та тітушківськими битами, озвучені Банковою закиди на адресу майданівців виглядали як знущання.

У продовження теми про «миролюбність і гуманність» влади Портнов заявив, що президент готовий пристати на вимогу опозиції про звільнення заарештованих майданівців (заміну їм арешту на запобіжні заходи, не пов’язані з утриманням під вартою) й оголошення амністії учасникам протестів, яких віддали під кримінал. Взамін Янукович забажав від опозиції «повний відхід людей з Грушевського, припинення будь-яких протиправних дій» та звільнення усіх захоплених приміщень, як у столиці, так і у регіонах.

У списку прийнятних для Банкової умов, які висунули опозиціонери, Портнов назвав повернення до Конституції 2004 року (погоджуємося, мовляв, створити робочу групу і розглянути механізм зміни Основного закону у парламенті або через Всеукраїнський референдум). І запевнив: переформатування Центрвибочкому пропорційно до чисельності парламентських фракцій (ще одна вимога опозиції) — теж не проблема.

А ось диктаторські «закони 16 січня» на Банковій здавати не готові. Обіцяють лише поправки. Хоча станом на суботу була інформація про два зареєстровані «регіоналами» законопроекти щодо скасування «гестапівської» творчості Олійника-Колесніченка. Відволікаючий маневр?

«Спіч» Портнова затьмарила друга частина переговорних одкровень з президентської Адміністрації. Після словесної затравки про те, що Янукович викликав Кличка на публічні дебати, міністр юстиції Олена Лукаш озвучила «електрошокову» новину. Президент запропонував Яценюку посаду прем’єра, Кличкові — крісло віце-прем’єра з гуманітарних питань. «У разі згоди зайняти пост прем’єр-міністра буде прийнято рішення про відставку уряду», — додала Лукаш.

І ось настав призначений опозиційною трійкою час “Х”. Зі сцени Майдану заговорив Віталій Кличко. “На багато наших вимог Янукович погодився. Щодо інших, маємо тверді наміри не відступати. Будемо домовлятися, шукати шляхи”, — оголосив лідер “УДАРу”. Й озвучив позиції, на які готові пристати на Банковій: звільнення заарештованих майданівців, амністія, повернення до Конституції 2004 року, відставка уряду, але на певних умовах. “Переговори продовжуються, і ми повинні триматися. Тримаємося і не піддаємося!” — завершив свою промову.

Далі був виступ Петра Порошенка, після якого у багатьох, хто слухав його на Майдані чи біля телевізорів, серце йокнуло. «Нам зробили пропозицію, сподіваючись на те, що ми від неї відмовимось, — заявив Порошенко. — Нам сказали, що умова для відставки уряду — це те, що опозиція має взяти на себе відповідальність, сама сформувати уряд і повести країну в Європу. Хочу, щоби всі чули: ми готові до цього!».

Та не встигли люди оговтатися від заяв Порошенка, як знову отримали холодний душ на голови. І вже зовсім заплуталися: то «закоцькали» опозиціонерів на Банковій спокусливими обіцянками чи ні? «Сьогодні Янукович був уже не той, що раніше. Це тому, що ми відкрили другий фронт. Сьогодні протести тривають не тільки на Майдані у Києві, а й по всій Україні”, — заявив зі сцени Олег Тягнибок. Завершив свій виступ “каменем” у владний город. “Чи віримо ми їм?!” — звернувся Тягнибок до Майдану. І, почувши велелюдне “ні”, вів далі: “І я не вірю. Якщо Янукович пропонує мир, то обов’язково будуть штурми. Можемо повірити тільки у конкретну дію. Наша боротьба продовжується. Поки не можемо вирішити вимог, які ставить громада перед президентом, будемо продовжувати наш протест».

Поки дійшла черга до виступу Яценюка, емоції тих, хто слухав «трибунів», бурлили. Люди не розуміли, що їм говорять. «Янукович запропонував опозиції очолити уряд. Чи боїмось ми відповідальності? Не боїмося. Ми приймаємо її. Ми готові вести Україну в Європейський Союз зі звільненням Юлії Тимошенко», — зая­вив Арсеній Яценюк, викликавши у натовпі вигуки — чи то здивування, чи обурення. Хтось навіть влаштував Яценюку лазерну підсвітку, пускаючи йому в обличчя зелені плями-«зайчики». Засліплений промовець оголосив вівторок (коли має зібратися позачергова сесія Верховної Ради) судним днем для влади і після виконання гімну разом з іншими опозиційними керманичами залишив трибуну.

На брифінгу у Штабі національного спротиву Яценюк дав зрозуміти: у запропоноване Януковичем крісло сідати не збирається. Принаймні на умовах Банкової. І додав: «Вони пограбували країну до того, що казна держави порожня. Країна заведена у повний хаос. Саме тому вони хочуть уникнути відповідальності та очікують від нас відповіді, приймемо ми відповідальність чи ні. Якщо скажемо, що відмовляємося від відповідальності, нас звинуватять у тому, що вони, мовляв, пропонували, аби ми отримали владу і вели країну до Європи, але ми відмовились. Якщо ж приймаємо пропозицію, вони і люди звинуватять нас у тому, що відбувається зрада. Будь-яке рішення з цього приводу повинно отримати схвалення людей».