«Шахтар» має пройти «Феєнорд»

9 березня у Варшаві донецький «Шахтар» у першому матчі 1/8 Ліги Європи УЄФА зіграє із нідерландським «Феєнордом». Чого чекати від цього поєдинку, на що слід звернути увагу «гірникам», щоб домогтися позитивного результату? Про це та інше ми розпитали найкращого бомбардира львівських «Карпат» в чемпіонатах України Андрія Покладка (починаючи з 1992 року, забив у ворота суперників 54 голи).

— «Феєнорд» — лідер чемпі­онату Нідерландів, — зазначає екскарпатівець. — Команда ви­глядає сильною, багато голів не пропускає. «Шахтарю» до­ведеться важко, адже сезон у нас тільки розпочався. Щоправ­да, «гірники» вже мають більше ігрової практики, ніж перед мат­чами з французьким «Ренном», поступово набирають форму. Думаю, «Феєнорд» наші футбо­лісти повинні пройти.

— У форварда «Шахтаря» Сікана спостерігається певна психологічна невпевненість. Чи не бачите у нього проявів зіркової хвороби?

— Те, що Сікан не забив із трьох метрів чи не реалізував пенальті, не означає, що «під­хопив зірочку». Данило — зо­всім молодий футболіст, у нього все ще попереду. Ми всі хоче­мо, щоб наші молоді таланти за­бивали стільки ж, як норвежець Ерлінг Голанд. Але так не буває, унікумів у світі одиниці.

— Чому наші молоді талан­ти так важко приживаються у західному футболі?

— Якби ми всі знали, що їм порадити, наших гравців за кордоном було би більше, а не одиниці. Для порівняння, в іноземних чемпіонатах висту­пає близько тисячі хорватських футболістів. Очевидно, річ в ін­шому підході до виховання мо­лодих спортсменів, в іншому тренувальному процесі. В укра­їнський чемпіонат часто запро­шували фахівців з-за кордону, але вони стикалися з нашими буднями — і показати результат у них не виходило. Зрештою, подивимось: Миколенко в Ан­глії виступає майже у всіх мат­чах. У Мудрика все ще попере­ду — звикне і заграє. Супряга? Його зашвидко зробили зір­кою. Кому він забивав? Супряга і 20 його ровесників стали мо­лодіжними чемпіонами світу — а скільки їх грає зараз?..

— Чи пам’ятаєте свій пер­ший матч за «Карпати»?

— Це було на львівському стадіоні «Україна» влітку 1992 року. Мене тоді забрали до «Карпат» зі стрийської «Скали». Тренував команду Мирон Мар­кевич. Через два тури, 25 ве­ресня, був дуже пам’ятний для мене матч із «Чорноморцем». Ми поступалися 0:2, але у під­сумку виграли 4:3. За одеситів тоді виступали гравці збірної Нікіфоров і Цимбалар. Ще кіль­ка місяців перед тим я грав у чемпіонаті області, а тут переді мною люди, яких бачив по теле­візору. За рахунку 1:3 трибуни незадоволено гудять. Ми зібра­лися, і незабаром на табло вже 2:3, 3:3. Один з голів забив я, а хвилин за п’ять до фінально­го свистка — і другий. Ми пере­могли.