Сербок «Галичанка» перемогла «на одній нозі»

У чвертьфіналі Європейського Кубка Виклику гандболістки львівської “Галичанки” у Палаці спорту “Галичина” двічі обіграли команду “Наіса” із сербського Ніша.

У першій зустрічі не встигли “галичанки” здобути зручну, у три м’ячі, фору (6:3), як суперниці поспішили відігратися (7:7) і вже до кінця першого тайму далеко підопічних Василя Козаря не відпускали (15:13). У “Наіси” не було такого потужного бомбардира, як Ірина Стельмах, яка з дальньої дистанції розстрілювала ворота Катаріни Танасковіч (у цьому матчі в її активі було вісім закинутих м’ячів). І в захисті сербки грали не так надійно, як господині арени. Однак, підібравшись до заповітної жовтої лінії, де вправно хазяйнувала голкіпер львів’янок Ліза Гілязетдінова, опонентки все ж примудрялися знайти шпаринки у стіні наших захисниць. Та не пропущені м’ячі того дня стали найбільшою неприємністю для “Галичанки”: уже на початку зустрічі надовго вибула з боротьби одна з провідних гравчинь команди Наталія Воловник. “У Наталки розрив ахілла, — у відчаї розводить руками головний наставник “галичанок” Василь Козар. — Ось що може статися на рівному місці через некваліфіковане суддівство”.

У другому таймі поєдинок став ще жорсткішим. І хоча досвідчена Наталія Туркало та зовсім юна, 19-річна Марина Коновалова, намагалися показати опоненткам, що можна й делікатно забивати, градус матчевої пристрасті зменшити не вдалося. Та ні відчайдушний захист “Наіси”, ні власні помилки в атаках не зіпсували настрою “галичанкам”: за десять хвилин до фінального свистка табло висвітило 23:18 на користь львів’янок, а під завісу матчу наші дівчата ще збільшили перевагу (28:22). “Ми були швидшими і свіжішими за суперниць, — пояснила капітан “Галичанки” Тамара Смбатян. — Усе тому, що у нас довга лава запасних. Тренер часто робив заміни, тому виснажитися ми не встигли. А ось суперницям було непереливки: у сербок в запасі була обмежена кількість гравчинь, їм важче було витримати запропонований нами темп”.

Досвідчені майстри гандболу, які з трибун уболівали за своїх колег, передбачали, що наступного дня на гру-відповідь на майданчик вийде зовсім інша “Наіса”: зробивши правильні виснов­ки, сербки зуміють нав’язати іншу гру. Але, окрім того, що лінійна “Наіси” Марія Пєтровіч стала трішечки частіше влучати у львівські ворота з далекої відстані, ситуація на майданчику практично не змінилася. Гра минула за звичним сценарієм: зробивши пристойний гандикап (8:5), наші дівчата знову підпустили опоненток упритул, а на перерву пішли з перевагою у три м’ячі (14:11). Завдяки блискучій грі воротарів (Лізи Гілязетдінової, на заміну якій наприкінці другого тайму вийшла Марія Гладун) і всупереч неприємним помилкам в атаці гра завершилася переконливою перевагою львів’янок (27:20) і... нервовим зривом Василя Козаря.

“Результат гри не став для мене сюрпризом. Ось тільки на майданчику не побачив тієї команди, яку я знаю, — зітхнув керманич “Галичанки”. — Складалося враження, наче мої дівчата вперше у житті вийшли на майданчик і не знали, що робити з м’ячем. У другій грі, на жаль, нічого не змінилося, підопічні не виконали моїх настанов. І почали грати тільки тоді, коли довели мене до істерики. Та мені не хотілося б все життя кричати і перебувати у перед­інфарктному стані, аби тільки учениці показали результат. Ми працювали уже з прицілом на наступні міжнародні ігри. Та гра була сумбурною, нам багато що не вдавалося... У хорошій команді кожен робить у гру якийсь внесок. Це завжди було фішкою нашої команди. Але коли одні кидаються на амбразуру, а інші ховаються, команда втрачає свій дух. Я такого дівчатам більше не дозволю”.

Суперницями “галичанок” у півфіналі стане польська “Погонь” із Щеціна, яка в іншому чвертьфінальному матчі перемогла турецький ГСК “Ардесен”. “Мене не здивувала перемога полячок, — веде далі Василь Козар. — Навіть коли першу зустріч вони програли туркеням у три м’ячі, я заклався з іншими тренерами, що у наступне коло Кубка Виклику вийдуть саме полячки. Чому? Тому що вони фізично краще готові. У Туреччині, де багатотисячний зал стоїть на вухах, і від крику тріскаються барабанні перетинки, протистояти господиням непросто. Але на другу гру полячки вийшли уже адаптовані і упевнено переграли опоненток. Я уже давно стежу за поступом цих команд. Мої прогнози побудовані на математичних складових. Тому знаю: якщо з полячками гратимемо так, як робили це зі сербками, до фіналу не потрапимо. У “Погоні” фізично сильні і досвідчені гравчині, які славляться сильними кидками із задньої лінії. Гандболістки із Щеціна у чемпіонаті Польщі йдуть на третьому місці, а недавно обіграли лідерів чемпіонату. Протиставити суперницям темп і швидкість ми не зможемо. Та подивимося, чи готові вони до нашого захисту. Ще один наш плюс — це фінти (якщо, звичайно, нам у судді знову не дадуть греків, чий гандбол зупинився ще минулого століття). Учора грецькі судді повідтинали нам по одній нозі: не дали робити фінти, свистіли за кожної ліпшої нагоди, пояснюючи це пробіжками. Наш гандбол більш технічний, але у нас менше ігрової практики, досвіду і фізично ми поступаємося суперницям. Але якщо кинемо на стіл свої козирні карти — технічність і командну гру — то зможемо перемогти”.