Скороходи з Івано-Франківська

Івано-франківська траса для спортивної ходьби, яка пройшла міжнародну сертифікацію і отримала найвищу категорію А з правом дозволу у травні наступного року проводити Кубок Європи, минулими вихідними прийняла перші змагання. На вулицю Незалежності за титул чемпіона України вийшли поборотися як початківці, так і титуловані скороходи країни. Хто буде на п’єдесталі четвертим зайвим, вирішувала команда віце-чемпіонів Кубка світу-2014 у ходьбі на 50 км. Найпочесніший титул на цій дистанції дістався Сергію Будзі (3:48.50). Андрій Гречковський, який приміряв “золото” у молодіжних перегонах, у колі дорослих став другим (3:49.06). А “бронзу” у срібного призера Кубка світу у командному заліку на 20-кілометрівці Івана Лосєва відібрав Ігор Сахарук (3:57.50).

Запорука успіху — ідеальна організація

“Франківськ поставив собі за мету провести у себе Кубок Європи і вперто йшов до цього. А все завдяки голові місцевого спорткомітету Віталію Матешку — майстру спорту зі спортивної ходьби й великому фанатику нашого виду спорту, — переконує головний тренер збірної України з видів на витривалість Юрій Андрущенко. — Колись у них були хороші “ходоки”, Лідія Левандовська навіть виступала за збірну СРСР. Тепер в Івано-Франківську відновлюють втрачені традиції. У них підростає хороше молоде покоління, яке захищає кольори української команди”. Цього року у Піднебесній наша чоловіча збірна стала другою на Кубку світу, а Руслан Дмитренко здобув для України першу в її історії кубкову перемогу.

“Нашими головними суперниками зазвичай є росіяни й китайці, — веде далі Андрущенко. — Китайці ходьбу розвивають роками. Спочатку вони запрошували до себе німецьких фахівців, згодом перейняли усі прогресивні європейські методики і стали готувати чемпіонів самостійно. А в Росії усі їхні чемпіони світу й ігор Олімпіад мають саранську прописку. У Саранську працює ціла бригада тренерів: одні у сільських школах вишукують таланти, інші навчають основ, ще інші — виводять на світовий п’єдестал”. Тиждень тому з’явилася інформація, що уже 20 учнів цієї “бригади” дискваліфікували через вживання заборонених препаратів. Тож тепер існування славетної саранської школи під загрозою...

“Спортивна ходьба у

Росії під державним конт­ролем і на повному забезпеченні, — пояснила наставниця вінницької команди скороходів і фахівець департаменту змагань Федерації легкої атлетики України Олена Бех. — У нас же ходьба на легкоатлетичній периферії. За весь час моєї роботи тренером з ходьби спеціальне взуття (легке, м’яке, з визначеною товщиною кожного відділу підошви) “збірникам” видавали лише тричі. А один раз пройти 50 км — це те саме, що носити взуття півтора-два роки... Завдяки чому українці вийшли на провідні позиції? У нас тренери збірної, Анатолій Соломін і Юрій Андрущенко, вміють практично ідеально організувати підготовчий процес. Коли бігуни потрапили на спільний збір з “ходоками”, їхньому здивуванню не було меж. Усе — від проживання і харчування до тренувань — було зроблено на найвищому рівні. Скороходам насправді багато не потрібно. Немає стадіону, вони ходитимуть асфальтовими доріжками, вулицями чи парковими стежками. До того ж у нашій збірній є хороші лікар і масажист. Після того, як ці хлопці прийшли у команду, результати стрімко зросли. У командному заліку наша команда стала незмінною учасницею церемоній нагородження європейських та світових змагань”.

Найкраща тактика — хитрість

“Головне, — вважає Юрій Андрущенко, — поставити учням правильну техніку та зміцнити фізично. Тоді і в 40 років, як, наприклад, наші Ковенко чи Зозуля, можна успішно змагатися і навіть перемагати. Ці атлети виступали за збірну ще з юнацького віку, поступово нарощуючи оберти. Ось тому і стали спортивними довгожителями. Та не всі тренери можуть встояти перед спокусою зробити швидкий результат. Починати займатися можна і в 13 років, і навіть у 20. Головне, ходок повинен бути не лише витривалим, а й пластичним — це запорука правильної техніки, яка виключає фазу польоту. Хоча на тій швидкості, на якій змагаються елітні спортсмени, фаза польоту присутня у кожного з них. Це видно, коли оператори починають показувати рух у сповільненій зйомці. Але у нас карають лише за політ, який може зафіксувати людське око — без додаткових технічних пристроїв”.

Та наскільки є об’єктивними ці суб’єктивні оцінки? Щоб дискваліфікувати атлета, троє з дев’яти суддів, які працюють на різних відрізках дистанції, повинні зафіксувати порушення. Попередження у ходьбі дають за фазу польоту та згинання ноги. У старшого судді, щоправда, більше повноважень. Навіть якщо у спортсмена не було попереджень, він може зняти його з дистанції навіть за 100 м до фінішу. Таке трапляється, коли у запалі боротьби скороходи відверто переходять на біг. І протести горю не допоможуть, оскільки відеоперегляди у цій дисципліні легкої атлетики заборонені. Тому найкращий спосіб “подружитися з суддею” — напрацювати еталонну техніку.

“Такою технікою славився дворазовий олімпійський чемпіон Володимир Голубничий, — лукаво посміхнувся Юрій Андрущенко. — Його тілобудова і вроджена пластика рухів були наче створені для спортивної ходьби. До того ж тактичної мудрості та хитрості йому було не позичати. Завдяки своїй ідеальній техніці він у прямому сенсі позбувався своїх суперників. Так, коли поряд з ним з’являвся опонент — швидкий, але з певними технічними вадами, він, аби зайвий раз підкреслити недоліки візаві, крокував перед суддями з особливим шиком. Судді порівнювали “картинку” і зазвичай знімали такого невдаху зі змагань. Хоча, якби суперники Голубничого долали дистанцію наодинці, судді навіть не звернули б на їхні огріхи уваги”.

“Незважаючи на те, що ходьба — це найпростіший і найбільш природний рух людини, спортивна ходьба вважається одним з технічно найскладніших видів легкої атлетики, — розповіла Олена Бех. — А скороходи — найбільші трудяги”. “І це правда, — погоджується Андрущенко. — Наші спортсмени тренуються в середньому п’ять-шість годин на день, проходять десятки кілометрів. Я свого часу за тренування долав 80-100 км. А до ходьби у різних режимах інтенсивності обов’язково додаються заняття у тренажерному залі, спортивні ігри та кроси”. В Україні спортивну ходьбу, окрім Івано-Франківщини, культивують Закарпатська, Житомирська, Волинська, Вінницька, Київська та Донецька області.