У Сочі – олімпійські дні і ночі

У п’ятницю, 7 лютого, в Сочі запалає вогонь ХХІІ зимових Олімпійських ігор. А вже сьогодні вісім найкращих у світі збірних з фігурного катання, серед них і українська, уперше почнуть розігрувати нагороди у новій дисципліні — командному турнірі. Для українських фігуристів ці Ігри матимуть подвійне навантаження, адже ні в кого з них немає “дублера” і усі свої програми їм доведеться катати двічі — за себе і для команди. В одиночному катанні від нашої країни на лід вийдуть Наталія Попова і Яков Годорожа. Серед спортивних пар змагатимуться Юлія Лаврентьєва і Юрій Рудик, а новоспечена громадянка України Шиван Хікін-Кенеді разом з партнером Дмитром Дунем розкажуть свої історії у льодовому танці.

Прапор для сина

Вже у п’ятницю у боротьбу за нагороди в скіатлоні спробує втрутитися учасниця п’яти Білих Олімпіад, бронзова призерка чемпіонату світу-2009 Валентина Шевченко. Та головний її вихід відбудеться ще до старту у лижних перегонах. Наша олімпійська дружина (кольори українського прапора у Сочі захищатимуть 43 спортсмени) обрала Валентину прапороносцем збірної на церемонії відкриття Олімпійських ігор. У 38-річної лижниці уже є подібний досвід: у Ванкувері-2010 вона несла прапор на церемонії закриття Ігор. Попри всі забобони (серед спортсменів існує повір’я, що прапороносець Олімпіади залишиться без медалі), Валя і не думала відмовлятися від почесної місії, адже про це попросив її син.

Головною і, мабуть, єдиною українською надією на п’єдестал є біатлоністки. Олена Підгрушна, Валя і Віта Семеренко, Юлія Джима уже довели свою здатність виборювати медалі — якщо не командою, то поодинці (у складі жіночої збірної також змагатимуться Наталія Бурдига і Марія Панфілова). У чоловіків візьмуть медаль на мушку Андрій Дериземля, Сергій Седнєв, Сергій Семенов, Артем Прима і Дмитро Підручний. Уже багато років потенційними здобувачами цінних металів вважаються фристайлісти. Хочеться вірити, що саме у Сочі всі обставини складуться на користь Олександра Абраменка, Миколи Пудзерка, Надії Діденко, Надії Мохнацької, Анастасії Новосад та Ольги Полюк. Також олімпійський спокій у коктейлі з олімпійськими амбіціями пануватиме на санній трасі, гірськолижному схилі та арені для сноубордингу, на доріжках для шорт-треку та у суперечках лижників-двоєборців. Саме у цих дисциплінах (дев’яти з 15) візьмуть участь українські атлети.

Скрипкова соната для Летючого помідора

У гірськолижному гігантському слаломі збірну Таїланду презентуватиме Ванесса Ванакорн. Прихильникам інструментальної музики дівчина добре відома під іншим прізвищем — Мей. У січні цього року, виконавши кваліфікаційний олімпійський норматив, відома скрипалька, композитор і аранжувальниця зізналася, що в Сочі виповниться найзаповітніша мрія її дитинства — стати учасницею Олімпійських ігор.

Найстаршим учасником Білої Олімпіади-2014 стане 55-річний Хубертус фон Гогенлое, який у Красній Поляні випробує гірськолижні траси під прапором Мексики. Але не вік робить його особливим. Німецький принц є вправним бізнесменом, талановитим співаком і фотографом, а також володарем рекорду Гіннесса — як учасник 15 чемпіонатів світу з гірськолижного спорту.

Першим представником Полінезії за всю історію Білих Олімпіад стане 26-річний... регбіст Фуахеа Семі. Він виступатиме у змаганнях з санного спорту під іменем Бруно Банані — німецької фірми-виробника білизни, яка стала його спонсором. А ось гроші на олімпійську участь у перегонах двійок у бобслеї для ямайського екіпажу збирали зі світу по нитці. Спорядження і переліт у Сочі ямайцям оплатив Південнокорейський конгломерат електроніки. До того ж протягом лише двох днів команда зібрала близько 120 тисяч завдяки благодійним пожертвам зі США, Канади, Західної Європи та Австралії.

Улюбленцем усіх американців є дворазовий олімпійський чемпіон (2006, 2010) зі сноубордингу (хаф-пайп) Шон Роджер Вайт на прізвисько Летючий помідор (через те, що знімався у рекламі кетчупу). Поки що ніхто не здатен повторити неймовірні кульбіти 27-річного рудоволосого мачо. А у дитинстві на його чемпіонство ніхто б і ламаної монети не поставив: у Шона виявили порок серця, через що він переніс дві операції. Далі він боровся з втратою пам’яті, причиною якої став інсульт. Порівняно з цією перемогою його олімпійське “золото” виглядає дитячою забавою. У двоєборстві США представлятиме Браян Флетчер, який вийшов переможцем у битві з лейкемією. А одна з головних претенденток на подіум у біатлоні, норвежка Тура Бергер, з раком шкіри впоралася (2009), не сходячи з лижні.

Салат із... мови

У Сочі направду є чимало корисних нововведень. Наприклад, у прибережному кластері від однієї споруди до іншої можна дійти пішки за лічені хвилини. Також проживання команд у трьох олімпійських селищах замість традиційного одного — ближче до місця змагань, щоб мінімізувати час на дорогу, виглядає цілком логічним. Однак зовсім не це є головною темою для спілкування і вибуховою новиною, що підірвала Інтернет.

Якнайкраще сьогоднішній стан зарубіжних гостей Сочі ще у 1866 році озвучив Федір Тютчев: “Умом Россию не понять...”. Ну як можна пояснити цивілізованим людям, чому опалювальна батарея утеплює кімнату на висоті 2,5 м? Чи кубик розетки стирчить у головах ліжка акурат по центру? Російські журналісти, щоправда, зуміли знайти у цьому позитив: можна писати, не встаючи з ліжка. Але європейці з американцями цього гумору не розкусили. На своїх сторінках у Facebook та Twitter запеклі акули пера та мікрофона (наївні, думали, що бачили життя у всіх його проявах) на початках обурювалися, чому їх заселили у недобудовані готелі, де вода у кранах непридатна до пиття, де карниз зі шторою падає на голову. “У моєму готелі не було води, — написала Стейсі Сен-Клер — А потім з’явилася. Разом із написом: “Не використовувати для обличчя. Вода містить небезпечні речовини”. “На рецепції нашого готелю немає підлоги. Зате є вітальні картини”, — Артур Бішоп запостив фото з портретом Путіна на столі.

Написи англійською у Сочі — взагалі окрема тема. Приїжджі у ресторанчиках довго думають, з чим краще з’їсти Salad from language (замість “салату з язика” вийшов “салат із мови”).

Після того, як кореспондент ВВС Стів Розенберг виставив на своїй сторінці фото туалетної кабінки з двома унітазами, для спортсменів вбиральні стали найпопулярнішим місцем для фотографування (особливо колоритно, коли у повному спорядженні і на лижах). І хоча представники оргкомітету почали запевняти, що фото в Інтернеті річної давнини і що сьогодні все вже не так, лавина нових фотографій свідчить, що усамітнитись у вбиральні пощастить далеко не всім... Фотографи не можуть пройти повз шеренги унітазів без натяку на перегородки. Мабуть, для хокейних збірних — для єднання командного духу...

“Зайшли ми з норвежкою Синеве Сулемдаль у шатл. Дивлюся, вона не сідає, — написала у своєму блозі на сайті Xsport українська біатлоністка і майбутня журналістка Юлія Джима. — Тому що крісла замотані у поліетиленові мішки і заліплені скотчем. “Наша людина”, може, і не здивувалася б, а Синеве стоїть “у непонятці”. Я запитую у водія, що за мішки, а він каже, мовляв, зима, сніг накрапає на сидіння, забруднить. “Усе для людей”. Але як їй, європейці, це пояснити. У людини культурний шок...” Welcome to Sochi, одне слово.