Передплата 2024 ВЗ

Не вживати алкоголю, бути ввічливим і практикувати бойове мистецтво

Цього вчить український національний вид спорту — рукопаш-гопак

У залі СК “Грація”, де зазвичай відточують майстерність гімнастки-“художниці” чи елегантними па вимірюють площу паркетної підлоги танцюристи, у суботу панували юнаки у шароварах, з оголеними торсами та “оселедцями”. Близько сотні майстрів, які практикують різноманітні стилі бойових одноборств, з десяти регіонів України на львівському майданчику змагалися за нагороди Відкритого всеукраїнського турніру з рукопашу-гопака.

Для Романа Мельничука, який місяць тому виборов титул чемпіона світу серед юніорів, львівський турнір став дебютним у колі дорослих. “Чотири роки тому вдома, у Ворохті, я захопився фрі-файтом, а згодом почав випробовувати себе у різних стилях бойових одноборств. Тепер же обрав своєю спеціалізацією рукопаш-гопак, навіть вступив до Університету фізичної культури саме на цю спеціалізацію, — розповів Мельничук. — Рукопаш-гопак — український національний вид єдиноборств. Однак на чемпіонаті світу успішно змагалися представники Азербайджану, Молдови, Росії, Білорусі, Румунії та інших країн. Я спілкувався з суперниками і зрозумів, що для них рукопаш-гопак — це ефективний вид одноборств, нічого більше. Вони дотримуються правил, вдягають шаровари і пояс, але при цьому не переймаються ідеологією і філософією, яка лежить в основі нашого виду спорту. А ось для мене важливо дотримуватися традицій, вивчати і пропагувати історію українського козацтва. Ось навіть чуб відростив, і не соромлюся з такою зачіскою ходити. Пишаюся тим, що я — українець. В Україні ті, хто проповідує рукопаш-гопак, повинні дотримуватися певних правил: не вживати алкоголю, не курити, бути ввічливими тощо. Тобто ми повинні бути справжніми українцями. Для мене, окрім іншого, це означає любити свою державу, незважаючи ні на що”.

Фото Марії ЛЕОНОВОЇ

Козацьку зачіску потрібно заслужити — зразковою поведінкою і спортивними результатами. “Два роки тому тренер дозволив мені вистригти чуб, — веде далі Роман Мельничук. — Через чуб однокурсники запам’ятали мене уже з першого заняття. Відразу ж до мене “приклеїлося” і прізвисько — Козак. Та чи справді були у мене в роду козаки, не знаю, не досліджував. Рукопаш-гопак базується на українських традиціях і релігійних віруваннях. Хоча більшість людей, коли вперше чують про рукопаш-гопак, уявляють собі національний танець. На змаганнях ми не танцюємо. Але, якщо потрібно, можу затанцювати і справжній гопак (сміється). Тренування у нас починаються і завершуються молитвою. Для мене це не просто ритуал. Молитва допомагає мені і в житті, і у спорті”.

Дебют для Романа Мельничука (до 85 кг), який у категорії дорослих був серед наймолодших, виявився не надто вдалим. Уже у першому поєдинку 18-річний хлопець поступився майбутньому срібному призеру Дмитрові Пащуку, який представляє львівський клуб “Файтерс”. Чемпіоном у цій вазі став студент Львівського національного університету імені Івана Франка Павло Лях.

У фіналі найлегшої вагової категорії (до 55 кг) львів’янин Левон Огонесян (“Тріумф”) здолав кіровоградського “козака” Євгена Горбаня. Львів’янин Владислав Чистий (до 65 кг) не залишив жодного шансу Владиславу Сметаніну з Миколаївської області. У львівському фіналі до 70 кг Назар Комарницький взяв гору над Назаром Гаврилюком. Ще одну перемогу клубу “Тріумф” приніс Володимир Січнар (до 75 кг). Перед львів’янином не встояв представник миколаївського осередку змішаних одноборств Віктор Добоні. Повним тріумфом завершився цей турнір ще для двох студентів Університету імені Івана Франка: Степан Пошивак (до 80 кг) переміг Вадима Вархіва (“Тріумф”), а Тарас Вархолюк виявився сильнішим за студента Університету фізкультури Мар’яна Ковалишина.