«Робін Гуд – не мій герой»

На чемпіонаті світу зі стрільби з лука, який цього року приймав турецький Белек, лідеру української збірної Маркіянові Івашку до чвертьфіналу не вистачило одного міліметра! Лише за допомогою лінійки судді визначили, що далі турнірною таблицею йтиме канадець Крістіан Дуенас, який у підсумку став бронзовим призером. Ця поразка розчарувала львівського динамівця — і одночасно розчулила членів виконкому Львівського відділення Національного Олімпійського комітету України. За перемогу над багатьма маститими суперниками і за боротьбу до останнього міліметра Маркіяна Івашка визнали найкращим спортсменом жовтня на Львівщині.Особистий наставник Івашка, Віктор Міненко, який навчив хлопця стріляти, а згодом привів до світових вершин, став найкращим тренером минулого місяця.

- «Нагорода знайшла свого героя» — це якраз про Маркіяна Івашка, — сяяв від радості президент Львівської обласної федерації стрільби з лука Олександр Калиніченко. — За роки, проведені на лучному полі, він тричі піднімався на п’єдестал пошани чемпіонатів світу і вісім разів — першостей Європи. Маркіян фанатично відданий стрільбі з лука. Його батьки — лікарі. І він також з його скрупульозністю і допитливістю міг стати хорошим лікарем. Однак одного дня розставив крапки над «і»: «Стрільба — це моя професія і моя доля». Тому усе життя Івашко підпорядковує підготовці до змагань. На успіх та визнання Маркіянові не довелося довго чекати: перемоги на кадетських чемпіонатах мали логічне продовження у колі найсильніших лучників світу.

— Я багато читаю. Моя найулюбленіша книга — «Три товариші» Ремарка, — отримавши від «Техніки для бізнесу» одну з найновіших версій електронної книжки PocketBook, Маркіян Івашко розповів читачам «ВЗ» про свої літературні пристрасті. — Із величезним задоволенням перечитую Артура Конан Дойля, який, окрім відомого усім Шерлока Холмса, багато писав про середньовічну Англію, описував життя Лондона у ХІХ столітті. Мої книги — це історичні романи. Переконаний, усе, що чекає на нас у майбутньому, колись уже мало місце в минулому. До вподоби мені припав і «Чорний ворон» Шкляра — я намагаюся слідкувати за літературними цікавинками. Останнім часом мені не потрібно набивали валізи книжками. Я їх скачую з Інтернету. До того, як мені подарували рідер, читав літературу з планшета.

- Невже до здобутків у спорті вас не надихав Робін Гуд — також майже історичний персонаж?

— Робін Гуд мало що спільного має з реальною історією. Принаймні мені невідоме історичне підґрунтя існування такої людини. Натомість знаю, що англійські лучники були дивовижно вправними: під час війн епохи Середньовіччя їх використовували як грізну зброю. Можливо, саме тоді і виникла легенда про Робіна Гуда. Попри все, не вважаю його своїм героєм. Я прагматично дивлюся на життя. Серед моїх кумирів — люди сучасні, які досягли видатних результатів у тій професії, яку обрали справою свого життя. Передусім, це Сергій Бубка — яскравий приклад того, як рядовий спортсмен досягнув у спорті найвищих вершин, а після того став однією з найпомітніших фігур у громадському і політичному житті. Прекрасним прикладом для наслідування є американський баскетболіст (я не байдужий до баскетболу) Майкл Джордан. Він залишиться у пам’яті багатьох поколінь шанувальників цієї гри. І таких прикладів існує чимало.

- На чемпіонаті світу ви стали однією з жертв кардинальної зміни правил…

— Правила завжди залишаються недоторканими. А спортсмен повинен цих правил дотримуватися. Так, я програв лише міліметр на останній секунді, відведеній для пострілу. Неприємно, але обговорювати тут нічого. Мій останній постріл — це збіг обставин. Але з таких збігів у підсумку і складається результат. Для мене він вийшов не найкращим, адже я планував постояти на п’єдесталі пошани.

Фото Мирона МАСЛЮКА