Віталій Портников: кремль може використати білорусь для імперського сценарію «розділяй і володарюй»
- 31.05.2026, 10:30
- 438
Частиною стратегії путіна у війні проти України може бути свідоме та глибоке втягування білорусі у конфлікт з метою спровокувати довготривалу ворожнечу між українським та білоруським народами. Про це в етері телеканалу «Еспресо» заявив відомий журналіст та політичний аналітик Віталій Портников. На його думку, кремль здатен пожертвувати навіть важливими для власного військово-промислового комплексу економічними об'єктами сусідньої республіки заради досягнення глобальних імперських цілей
Аналізуючи поточну ситуацію, журналіст підкреслив, що самопроголошений лідер олександр лукашенко не має реального впливу на стратегічні рішення у власній державі — усе повністю контролюється путіним. Водночас масштабний наземний наступ російських військ із білоруської території в напрямку Києва наразі виглядає малоймовірним, адже основні сили ворога сконцентровані на Донбасі. Існує потенційна загроза відновлення ракетних та дронових атак із повітряного простору білорусі, проте такий крок несе серйозні ризики для самого кремля.
У разі подібних ударів Україна отримає абсолютно легітимне право на ліквідацію Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ), який є ключовим джерелом палива для російської армії. Оскільки білоруська економіка є вкрай вразливою, кілька точних українських відповідей здатні повністю її паралізувати.
Проте, за словами Портникова, російський диктатор часто діє всупереч сухій економічній логіці, керуючись підступними імперськими інтересами. москва може свідомо підставити білоруську інфраструктуру під удари, щоб викликати хвилю взаємної агресії між українцями та білорусами через цивільні жертви чи руйнування. Історично близькі народи, які свого часу співіснували у Великому князівстві Литовському, намагаються штучно зіштовхнути лобами.
Кінцева мета цього диявольського плану полягає в тому, щоб після «першої крові» та ймовірної вимушеної участі білоруської армії у бойових діях, кремль зміг посісти цинічну роль «третейського судді» та єдиного гаранта стабільності в регіоні, що є класичним методом відновлення радянської імперії.