Чому ми стаємо дратівливими, коли голодні: пояснення вчених

Протягом місяця вчені спостерігали за 90 здоровими дорослими. Для цього вони:

• постійно моніторили рівень глюкози (основного джерела енергії для тіла і мозку) за допомогою спеціальних датчиків, які зчитували показники кожні кілька хвилин;
• просили учасників до двох разів на день заповнювати анкети на смартфоні, де вони оцінювали:
• наскільки голодні або ситі (за шкалою від 0 до 100);
• свій поточний настрій.

Професор Нільс Кромер зазначив, що результати виявилися несподіваними:

Поганий настрій з’являвся не через низький рівень цукру в крові, а лише тоді, коли люди усвідомлювали голод.

Люди, які точніше відчували свій рівень енергії, рідше зазнавали негативних коливань настрою.

Це означає, що між енергією та настроєм є важливий психологічний проміжний етап — інтероцепція.

Інтероцепція — це здатність людини усвідомлювати сигнали свого тіла (голод, спрагу, втому тощо). У мозку голод спочатку фіксується нейронами гіпоталамуса, які реагують на дефіцит енергії. Після цього свідоме відчуття голоду формується у острівцевій частці кори головного мозку, яка також відповідає за емоції та сприйняття смаку.

У дослідженні люди з високою точністю інтероцепції відчували голод, але краще контролювали настрій. Тобто вони могли відчувати потребу поїсти, але не впадали у різкі емоційні коливання.

Натомість маленьким дітям важче інтерпретувати сигнали свого організму. Вони легко відволікаються і можуть не помітити голод чи спрагу, що часто призводить до раптових зривів і погіршення настрою.