Відійшов у вічність український поет Ігор Калинець

Про це повідомила донька Дзвінка Калинець-Мамчур у соціальній мережі та опублікувала чуттєві світлини з батьком.

«Таточко, мій найдорожчий, мій таточко…», — написала Дзвінка Калинець-Мамчур.

Суспільна реакція:

Віталій Портніков, журналіст, публіцист:

«Творчий геній Ігоря Калинця, його неперевершене вміння мислити короткими образами могли б стати окрасою будь-якої європейської поезії. Для будь-якої післявоєнної літератури він став би не просто класиком, а сучасним класиком. Але його творче зростання припало на десятиліття чергових знущань з українського народу та української культури — причому більшість його сучасників на цій самій землі цих знущань просто не хотіли або не могли помітити. А він, із гострим відчуттям світу і несправедливості, не міг їх не помітити.

І так сталося, що біографія Ігоря Калинця — як і Ірини Калинець та їхня готовність до опору і самопожертви, затінила для нас цей незаперечний поетичний хист. Тим більше, що й віршування його було таким незвичним для сучасників саме тут, у нашому культурному просторі.

А тепер, коли я перечитую ці вірші, ще раз переконуюся, як він випередив свій час — у нашому контексті — і як неймовірно точно він відповідав логіці часу у навколишньому світі. Як він відчув цей світ, навіть не побувавши в ньому.

Тобто людині — завдяки таланту і доброчесності — вдалося випередити своє суспільство двічі: з точки зору розуміння творчого розвитку і з точки зору розуміння того, якою має бути Україна. А всі ми прийшли до цього пізніше. Набагато пізніше — коли вже можна було не боятися ані власних політичних поглядів, ані незнайомого образу у слові".

Володимир В’ятрович, народний депутат, історик:

«Він залишився українцем і став поетом у час коли за одне та інше обмежували, карали і нищили. Доля звела його у боротьбі з незламною Іриною. Бог подарував обом щастя пережити ці часи і дочекатися свободи.

А мені шанс знати, спілкуватися і вчитися від них. Пані Ірина пішла швидше, пана Ігоря не стало нині.

Милозвучне Калинці - прізвище, яке прозвучало і звучатиме в нашій літературі та історії.

Вічна памʼять!".

Петро Порошенко, пʼятий президент України

«Помер Ігор Калинець, поет великого таланту.

Він був тим поколінням, яке покликала Мова в час великої небезпеки. «Шестидесятники», до яких належав Ігор Калинець, стали на її захист. Він був вірним лицарем у духовній боротьбі за Україну, хоч заплатив за це роками ув’язнення. Російська імперія безпомилково розпізнала загрозу, яку несли її міфам, дуже самобутні і витончені рядки поета.

Дякуємо Вам, пане Ігорю, за Вашу мужність і Ваше слово, яке стало зброєю. Нові покоління прийняли меч духовної боротьби. Ми збережемо Мову і Віру, які Ви нам заповіли. Вічная пам’ять Поету".

Довідка:

Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 року в місті Ходорові на Львівщині в сім'ї служ­бовця. У 1956 р. закін­чив середню школу й вступив до Львівського університету імені Івана Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіва­ріусом, а згодом — старшим науковим співробітником.

Перша збірка віршів поета «Вогонь Купала» побачила світ у видавництві «Молодь» 1966 року і здобула прихильні відгуки критиків. Проте до 80-х років його мало хто знав в Україні.

У 1972 році молодий письменник отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання за свою громадянську позицію. Дружину Ігоря Калинця — відому українську поетесу Ірину Калинець — спітка­ла така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року. Реабілітува­ли Ігоря Калинця аж 1990-го.

Після повернення із заслання був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури.

Творчий доробок поета становить 17 збірок, що згруповані у двох циклах: у 1991 році у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза» (9 збірок), а в США — дру­гий том «Невольнича муза» (8 збірок). Творчість Калинця істотно вплинула на ба­гатьох українських поетів пізніших поколінь. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 року Калинець пише і публікує каз­ки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій.

1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Та поза всякими сумнівами Калинець був і залишається передовсім поетом. Автор двох томів-фоліантів, куди ввійшли сімнадцять збірок оригінальних поезій.

Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені Івана Франка (Чикаго, США, 1979).

У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» удосто­єний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові 1997 року. У доробку поета також чимало творів для ді­тей, наприклад, «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві 1991 року.