На пошанівок Ігоря Калинця

Справжнім друзям і поціновувачам творчості Ігоря Мироновича Калинця дощ, який добу щедро поливав Львів, не став на заваді. До Зали літературної слави Львівської письменницької організації прийшли ті, хто добре знав родину Калинців, і не просто знав, ай досліджував їх життя і творчість, ті, хто написав власні книжки чи вірші з посвятами (Петро Шкраб’юк, Надія Мориквас, Назар Данчишин, Ольга Яворська, Марія Людкевич). До слова, у цій Залі стоїть погруддя Ігоря Калинця роботи видатного скульптора Еммануїла Миська.

Присутні ділилися теплими, зворушливими й іноді болючими спогадами про Ігоря й Ірину Калинців, зачитували уривки своїх творів.

Михайло Косів пригадав, як познайомився з Калинцем у 1956 році, коли 17-річний Ігор лише вступив до університету, а Михайлові був уже 21 рік і він очолював студію «Франкова кузня». Марія Людкевич розповіла про те, як любив приходити Ігор Миронович до Обласної дитячої бібліотеки, де вже багато років діє літературна студія «Джерельце», якою керує Марія Йосипівна. Одного року Ігор Калинець навіть отримав почесну медаль-відзнаку цієї бібліотеки «Великий приятель маленьких читачів».

Молодше покоління письменників (Оксана Кришталева і Юрій Грешко) розповіли про те, з якою увагою і повагою Ігор Калинець ставився до творчості молодших колег і тих, хто робив лише перші кроки на літературній ниві.

Ініціатор цього заходу — очільник Львівської письменницької організації Олесь Дяк теж розповів чимало цікавого про видатного письменника-дисидента Ігоря Калинця, адже батько Олеся Михайло Дяк теж був політв'язнем, відбував покарання у таборах Мордовії і знав Ігоря Калинця.

Саме завдяки таким незламним патріотам і борцям за волю України стало можливе відновлення нашої Незалежності 24 серпня 1991 року.