93 роки тому в Дрогобичі централізоване водопостачання «народилося»

Усі спроби виявились провальними. Така специфіка Дрогобича — міста, який народився та розвинувся завдяки соляній ропі. З одного боку, добре. Сіль стала символом, візитівкою Дрогобича. Принесла йому славу. По суті, Дрогобич, постав на солі. Завдяки солі місто у давні часи мало непоганий визиск. З іншого ж… Через надмірну засоленість місто потерпало, не вистачало якісної, придатної для пиття води. У міських криницях вона завжди мала солонуватий присмак.

Коли Герман Хоровітц міністром став

І ось нарешті звершилося! 10 травня 1931 року відбулося урочисте засідання міської ради з приводу офіційного відкриття водопроводу. На урочистостях були присутні представники міністерства, воєводства та розмаїття культурних, освітніх інституцій.

Тодішній віцебурґомістр Леон Таненбаум у своїй промові детально переповів історію будівництва водогону. Віцебургомістр наголошував, що одним із найважливіших питань було фінансування проєкту. Протягом декількох років місцева влада наполегливо працювала над наданням кредиту на будівництво. Справу було вирішено завдяки тому, що Міністерство праці та соціального захисту населення Польщі, яке мало надати кредит, очолив дрогобичанин Герман Хоровітц. Його креативний підхід у вирішенні даної став вирішальним. Врешті-решт, Дрогобич отримав потрібне фінансування.

«Ми розуміємо, щонайменше 25 років місто змушене буде тяжко працювати і економити, щоб сплачувати борг за будову водопроводу. Проте ми переконані, що водопровід прислужиться не тільки теперішнім мешканцям, але й майбутнім поколінням дрогобичан». Ці слова належать Леону Таненбауму.

Протяжність першої водяної артерії 25 кілометрів становила

Після чого з центральної частини міста були подані транспортні засоби, на яких доправляли охочих до села Урожа, щоб подивитися, як виглядає новозбудований водозабір.

Довідково: перший водопровід «Уріж-Дрогобич» був спроєктований так, щоб задовільнити потребу у воді цілого міста на наступні 40 років. Загальна вартість проєкту сягала 4 млн злотих.

Протяжність водопроводу становила 25 кілометрів. Водозабір охоплював 5 студень, на зразок краківських, глибиною 15 метрів. Труби, з яких складався водопровід, були діаметром від 80 до 300 міліметрів. Прочекавши століття, Дрогобич нарешті отримав те, до чого прагнуло не одне покоління жителів та чого так довго добивалася місцева влада. З цього дня розпочався відлік історії централізованого водопостачання міста. Сьогодні з даного водозабору воду споживає 30% жителів Дрогобича. Решта — з розташованого на території Стрийського району Гірнянського водозабору, який, як і Урізький, є структурним підрозділом КП «Дрогобичводоканал».

Олександра Коцюба