Через війну квадратний метр житла у Хмельницькому подорожчав удвічі

До широкомасштабного вторгнення рф Хмельницький був у топрейтингу міст України за кількістю зданих житлових квадратних метрів в експлуатацію. Навіть обігнав Львів. За рік у місті зводили 70−80 багатоповерхівок, а кількість будівельних кранів дивувала жителів центральних та південних регіонів країни. Через війну місцевий будівельний бізнес занепав. Почав відроджуватися лише з початку літа минулого року. Зараз у Хмельницькому 15 будівництв багатоквартирних будинків. Квадратний метр житла подорожчав вдвічі. До війни «квадрат» у новобуді коштував 8−10 тисяч гривень, тепер — 18−20 тисяч.

Про це повідомив на пресконференції в рамках Харківського пресклубу міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.

«Будівельний бізнес міста сильно постраждав, але зараз почав відроджуватися, — каже мер. — Триває будівництво нових багатоповерхівок, але це не ті темпи, які були до 24 лютого 2022 року. Причин тому кілька. Багато проєктантів та будівельників мобілізовані і воюють. Також впала платоспроможність населення. Хмельничани не інвестують у житло. Раніше інвестиція в житло була однією з найуспішніших. Люди, які заробили 100−200 тисяч доларів від торгу на ринку, купували собі п‘ять квартир, щоб потім заробити на оренді. Викуповували навіть цілі поверхи, чи під'їзди. Вважали, що зароблять і нічим не ризикують. Зараз так ніхто не робить. Розуміють, що може бути „бабах“ (ракетні удари. — Авт.)».

Олександр Симчишин каже, що до війни Хмельницький був одним з найдешевших міст Україні на ринку нерухомості. У 2020−2021 роках квадратний метр у новобуді коштував до 6 тисяч гривень.

Завдяки низькій вартості житла, каже мер, Хмельницький став містом, куди ще до війни поселялися жителі з інших регіонів України. За його словами, у Хмельницькому інші пріоритети до будівництва житла та інфраструктури.

«З 2016 року, коли в раду зайшла наша каденція, головні завдання — створювати місто для людей, — продовжує Олександр Симчишин. — А не для туристів, щоб були дві класні центральні вулиці і всі казали „Вау!“, але відійшовши двісті метрів побачили невивезене сміття і щурів, які по ньому бігають… У нас є, на жаль, такі міста. Наше завдання — збудувати місто комфортне для мешканців, незалежно від того, чи людина живе у віддаленому мікрорайоні, чи у центрі. Щоб людина користувалася звичними міськими благами: стабільне водопостачання, стабільна робота каналізаційного господарства, теплопостачання… Ми зробили місто живим. У нас немає привабливих туристичних об'єктів, відтак маємо привабити сюди завдяки оживленому місту».