Легендарний воїн УПА Мирослав Симчич — Герой України

Відповідний указ, датований 14 жовтня, опубліковано на сайті президента.

«За героїзм, виявлений у боротьбі за незалежність України, визначні особисті заслуги у становленні Української державності, багаторічну плідну громадську діяльність постановляю:

Присвоїти звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» Симчичу Мирославу Васильовичу — українському військовому та громадському діячеві, сотенному Української повстанської армії, політв'язню радянських концтаборів", — зазначається у документі.

У січні цього року героєві виповниться 100 років.

Факти з біографії Мирослава Симчича

Мирослав Симчич (Кривоніс) — військовий та громадський діяч, сотенний УПА, незламний політв'язень, почесний громадянин Коломиї та Львова.

Народився у 1923 році у селі Вижний Березів поблизу Косова на Прикарпатті. Закінчив Коломийський архітектурний технікум. У 1941 році вступив у юнацтво ОУН та воював проти німців у народній самообороні. Навесні 1944 року закінчив старшинську школу УПА і став командиром чоти, згодом — сотні.

У лютому 1945 року Кривоніс прославився у бою біля річки Рушір, де сотня «Березівська», у якій він командував чотою, перекривала дорогу підкріпленню, яке йшло на допомогу НКВДистам, оточеним у Космачі. Повстанці обрали дуже вдале місце для засідки, а перед приходом колони розібрали міст.

За словами Симчича, у цьому бою вони знищили понад 400 ворогів, але історики називають значно менше число — від 11 до 100 осіб, в тому числі - підполковника Олексія Дергачова.

У цьому бою повстанці втратили лише двох бійців, а Симчича було поранено в руку. Після тривалого лікування він повернувся у свою сотню. Був затриманий у 1948 році. Засуджений до 25 років таборів. Звільнений у 1963 році, проживав у Запоріжжі, у 1968 знову засуджений «за нововиявленими обставинами».

Провів в ув’язненні 32 роки. Був звільнений з таборів лише у 1985 році. Реабілітований лише у 2017 році.