«Кіборг» серед волонтерів

«Зайдіть в їх осередок, що в одному з навчальних закладів, там як у вулику», — каже один з військових, якому В’ячеслав Скічко нещодавно відвіз вчергове куплену техніку.

До 2014 року він займався виготовленням меблів. Мав і напарника, який пішов служити в ТРО і нещодавно загинув у Попасній…

— У 2014 році волонтерство почалося з війни, бо у нас тоді робив хлопець, який пішов служити у тодішній 14-й батальйон «Черкаси». Він попросив допомоги. Ми спершу спробували допомогти йому, потім вже допомагали підрозділу, а згодом це переросло в допомогу батальйону. Збирали все в цеху, потім в гаражі, далі пішло-поїхало… І згодом вже шукали більше приміщення для збору і відправки речей. Так сталося, що зустрілися з дівчатами, які так само шукали приміщення для плетіння маскувальних сіток. У той час я став перед вибором: або бізнес, або волонтерство. Ми обговорили це з дружиною і я вирішив вийти з бізнесу. Тоді вже робили кікімори, плели сітки, збирали пакунки. І тоді я жив з того, що було накопичене за життя, бо там трохи були кошти відкладені, трохи мав із спадщини. Але просто все покинути і піти далі працювати собі не міг. Завдання було — відстояти державу, — згадує волонтер.

Товариш волонтера і військовий журналіст Стас Кухарчук дивується: «Якби я стільки працював як В’ячеслав, я б, мабуть, вже не витримав і просто впав. Зрозуміло, що він працює не сам, але здійснювати всю цю організаційно-координаційну роботу вкрай тяжко. Він постійно зайнятий, його постійно смикають. Та він не просто допомагає, а виручає хлопців!»

Одним словом, якщо «кіборги» (як невтомні й затяті за визначенням) є не лише військові, а й волонтери — то В’ячеслав Скічко точно один із них, — каже колега-волонтер.