«Я був би йолопом, якби поховав ці спогади у своїй пам’яті»

Львів запропонував прийняти в офіційні письменницькі лави відомого актора Святослава Максимчука. Актора театру та кіно, читця, «заньківчанина» Святослава Максимчука рекомендували до Національної спілки письменників України.

Про це інформує Еспресо. Захід.

Святослав Максимчук - народний артист України, відомий актор театру та кіно, «заньківчанин», лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського.

Письмові рекомендації для офіційного зарахування Святослава Максимчука до когорти українських письменників написали відомі в Україні люди, майстри художнього слова — Андрій Содомора, франкознавець Роман Горак та політичний діяч Михайло Косів.

У стінах Львівської організації Національної спілки письменників України відбувся вечір, присвячений новій книзі Святослава Максимчука «Мозаїка спогадів», що побачила світ у Видавництві Старого Лева.

Читайте також: Мозаїка спогадів

Зазначимо, це не перша книга, перед тим була його книга спогадів про масові розстріли у рідному селі Ремель на Рівненщині у 1943 році. Видання, яке Святослав Максимчук готував тоді не тільки на основі власних спогадів, а й тих, хто вижив. А вижило небагато. Братня могила в центрі Ремеля прихистила 390 душ. Дивом вижили тільки 83 людини.

«Жанру мемуаристики в Україні дуже мало, - сказав на урочистості учасник опозиційного руху та громадсько-політичний ді­­яч Михайло Косів. — У США мемуари пишуть усі, кому не ліньки. А от при СРСР за опис реальних подій минулого, учасником або очевидцем яких був, можна було опинитися в тюрмі. Тому українці тільки починають освоювати цей унікальний жанр. Святослав Максимчук пише про те, що багато хто з нас переживав у власній хаті. Але коли говоримо про книгу, то мало тільки бути учасником - ще треба вміти розповісти. І раптом виявляється, що знаний актор, який є ще й творцем власного театру — театру одного актора, наділений ще одним даром: він вміє писати. Святослав Максимчук, легко кладе думки на папір та захоплює. Стиль книги — це не просто документалістика. Це вишукана документалістика. І це тим більш цінно».

Зв’язки з літераторами актор мав ще з юності. Саме очільниця львівської спілки письменників Ірина Вільде ще на початках Максимчукового творчого шляху, коли поділився із нею, що взяв на плечі камінь публічного читання літературних творів, сказала йому: «Ще не знати, можливо, той камінь стане вашим п'єдесталом».

Саме художня література стала тією гранню особистості актора, без якої нині Святослав Максимчук неуявний. Саме письменники найпершими несли у маси славу про оригінальний і знаковий проєкт Святослава Максимчука, що його артист організовував від 1989 по 2014 рік - Заньківчанські вечори -, яких артист ініціював та провів з видатними українцями понад півсотні і які сьогодні окреслюємо як народний університет.

Загалом про автора «Мозаїки спогадів», що їх він почав писати, коли сидів у хаті під час пандемії COVID-19, під час урочистості говорилося дуже й дуже багато. І все люди, що, принаймні в межах Львова, не потребують додаткових представлень: Андрій Содомора, Богдан Козак, Яким та Роман Гораки, Ярослав Кендзьор, Богдан Чепурко, Зиновій Суходуб…

Святослав Максимчук, зокрема, зізнався, що вже активно працює над продовженням мемуарів, які - ще до виходу книги — активно зачитував своїм приятелям та знайомим.

«Я не знаю, що принесе написане мною читачеві, — підсумував подію Святослав Максимчук. — Напевно, воно інакше, ніж уявляли собі інші. Але я був би йолопом, якби поховав ці спогади у своїй пам’яті. І дуже сподіваюся, що хто прочитає їх — порожняком з моєї хати не вийде».

Довідково:

Святослав Васильович Максимчук народився 9 березня 1936 року в селі Ремель (Рівненська область). Закінчив акторське відділення Харківського театрального інституту (1959). Працював у театрах Харківської області (1959—1960), у Харківському українському драматичному театрі імені Т. Шевченка і водночас на кафедрі сценічної мови Харківського театрального інституту (1960—1964). Від 1964 року — у Національному українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (Львів). Із 2000 Святослав Максимчук також викладає на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.

Акторсько-декламаторську діяльність розпочав 1966 року — з участі в конкурсі до 110-річчя І. Франка (за читання поеми «Похорон» став одним із переможців). Із 1989 року — ініціа­тор і ведучий «Заньківчанських вечорів» у Львові — своєрідних творчих звітів визначних особистостей. Велику популярність Максимчук здобув як майстер художнього читання: унікальна пам’ять, тонке відчуття стилю письменника, глибоке пройняття психологією твору. У доробку актора — понад 40 аудіоальбомів, половина з них — у серії «Українська класика від Святослава Максимчука».

Святослав Максимчук зіграв понад 100 ролей, зокрема: «Шельменко-денщик», Г. Квітка-Основ'яненко — Скворцов,
«Маруся Богуславка», М. Старицький — Сохрон Мальований, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», М. Кропивницький — Горнов,
«Гріх і покаяння», І. Кар­пенко-Карий — Никодим, «Суєта», І. Карпенко-Карий — Демид, Михайло, «Сестри Річинські», Ірина Вільде, а — доктор Безбородько, «Сторінка щоден­ника», О. Корнійчук — Леонід Край, «Сині роси», М. Зарудний — Клим Островий.