«Великий подвиг маленької людини у жорстокому й прекрасному світі»

У Національному театрі імені Марії Заньковецької повіяло новизною — режисери почали працювати з постановками зарубіжних знаменитостей. Цього тижня на заньківчанській сцені відбулася прем’єра вистави «Каліка з Інішмаану», яку поставив режисер Орест Огородник.

Автором п’єси є один з найвідоміших драматур­гів світу — Мартін Макдо­нах, якого ще називають «Тарантіно від театру». 2018 року він отримав «Оскара» за найкращий оригінальний сценарій до фільму «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі». А ще у скарбничці драма­турга премії «Золотийгло­бус», BAFTA і «Тоні».

Події вистави розгор­таються далекого 1930 року. Сюжет розповідає про мешканців малень­кого острова біля захід­ного узбережжя Ірландії з населенням півтори со­тні жителів, для яких ве­ликою радістю є навіть ім­портні цукерки. «Калікою» Біллі у п’єсі називають 17-річного сироту, якого виховують дві старі тітки, що приховують таємницю його народження.

Живе на острові і своя красуня з норовливим ха­рактером, яка дуже по­добається Біллі. Од­нак Гелен не готова до серйозних стосунків, а хоче втекти з того богом забутого місця, де нічо­го не відбувається: не­має ані розваг, ані новин. Попри це, місцевий пліт­кар Джонні Пустодзвін кожного дня приходить до тіток, щоб продати їм нудні звістки і отрима­ти омріяний гонорар — яйця та молоко. Одного разу він приносить нови­ну, що на сусідній острів приїхала кіногрупа з Гол­лівуду, і це стає початком пригоди головного героя — «каліки» Біллі.

Постановка тримає у напрузі до самісінького кінця. Ніхто не здогаду­ється — чи зможе «каліка» Біллі знятися у голлівуд­ському фільмі та чи поко­хає його красуня Гелен, і як насправді загинули його батьки…

Чому вирішили поста­вити на сцені львівського театру цю виставу, жур­наліст «ВЗ» запитала у режисера-постановни­ка Ореста Огородника.

— З кількох причин. На­самперед, я хотів собі, як режисеру, кинути виклик, бо це непроста драма­тургія, а у нас — непростийчас, — каже пан Орест. — Ще одна вагома причи­на — у нас з’явилися ак­тори на цю роль. Бо якщо нема виконавців, то тако­го рівня виставу ставити неможливо. І третя — моя внутрішня ідентичність з Макдонахом у розумінні людських проблем і мож­ливості спроєктувати їх у той світоглядний круго­зір, який піднімає Мак­донах. Тобто можливість сказати людям те, про що вони думають, але боять­ся собі зізнатися. А також можливість запевнити людей у тому, що варто мріяти і домагатися здій­снення своєї мрії. Довес­ти, що ваше щастя — у ва­ших руках. Вистава — про великий подвиг малень­кої людини у прекрасно­му, жорстокому, безпре­цедентному і водночас неоднозначному світі.