«Людям треба дати можливість зігрітися»

…У давні часи першого серпня, коли розпочинався збір урожаю, називали святом Лунаса, і всі дні серпня, поки йшли жнива, теж називалися святом Лунаса. Це свято родючості, продовження роду.

Першого серпня родини уповному складі виходили на поля, аби зібрати перші врожаї та влаштувати бенкет просто неба, повеселитися та потанцювати. Подібним святом у нас є Медовий та Яблучний Спас, свято Преображення Господнього.

Дія вистави відбувається у переддень свята Лунаса 1936 року. Дорослий чоловік, який у своїх спогадах перетворився на семилітнього хлопчика, згадує свою родину: п’ять незаміжніх сестер — його тіток, одна з яких була його матір'ю, а ще священника, який повернувся з далеких країв, і батька — вічного мандрівника, який раз чи двічі на рік навідувався до жінки, яка народила від нього сина. І начебто ніхто з персонажів не зазнав простого людського щастя, але вистава весела й оптимістична, сповнена дотепними жартами, запальними танцями і непереборним життєлюбством і оптимізмом.

Автор п'єси — ірландець, якому болить доля його народу, його країни і її історія.

«Чому я обрав для постановки цей твір? — говорить режисер Андрій Приходько. — Тому що зараз багато українців втратило свої домівки, свої родини, свою землю. А цей твір — це осанна своєму роду, своєму корінню, своїй сім'ї. І зараз, в час надзвичайно важких випробувань, мені здається, треба не тільки спонукати до залізних зусиль, але й дати людям можливість накопичувати ці сили, дати їм можливість зігрітися. Згадати свій рай. І коли почалася ця стадія війни після 24 лютого 2022 року, я зрозумів, що треба мені цей матеріал реалізувати. Актори Першого театру просто неймовірні! Я вже поставив з ними виставу „Зерносховище“ у 2015 році, і от тепер „Лунасу“. Вони дивовижно м’які, екологічно здорові. Вони, як природа, — в їхній м’якості величезна потуга і величезний потенціал».