Власною кров’ю селянин рятує воїнів
Кожних два місяці 44-річний Михайло Баран зі села Волиці (поки що ніде не працює) їздить у лікарню районних Бережан і здає по 510 грамів крові.
Робить це добровільно, не на прохання родичів — дякувати Богу, не потребують такої допомоги. Просить медиків, щоб його кров передали для поранених воїнів, які захищають Україну на сході.
— Ці хлопці своїм життям ризикують заради нас, заради миру у державі. Тож чим можу, допомагаю їм, — каже Михайло Іванович, за професією пекар.
У донорах Михайло з 1996 року. Щоправда, була перерва у цій його гуманній місії — через хворобу змушений був припинити здачу крові. А тепер знову ділиться нею з тими, хто її конче потребує. На самопочутті це позначається тільки позитивно. Зізнається: коли тривалий час в силу різних обставин не здавав крові, то ходив наче побитий, піднімався тиск. А як тільки медики зробили забір крові — ніби на світ народився. З’являється додаткова енергія до життя.
Грошей за здану кров Михайло Іванович не бере. Траплялося, зверталися до нього знайомі, щоб здав кров для їхніх хворих родичів. Не відмовляв нікому. Втішені такою допомогою, люди запитували, скільки за цю послугу мають йому заплатити. А він і слухати про кошти не хотів. Бажав хворому якнайшвидкого одужання — оце для нього була найбільша нагорода.
Михайло Баран є віруючим Української Церкви Християн Віри Євангельської (у народ їх називають «п'ятидесятниками»). Ми поцікавилися у нього, чи його віра часом, як у представників деяких конфесій, не забороняє здавати кров. Сказав, що ні. Мовляв, це особиста справа кожної людини.
За час свого донорства пан Михайло віддав страждущим більше 15 літрів своєї крові. Врятував не одне життя. Воістину християнський вчинок!
