На Введення жінки по хатах не ходять

У цей день святі Яків і Анна — батьки Пречистої Діви Марії — відвели свою доньку на службу Богові у храм Єрусалима.

Яків і Анна довго були бездітними. Вони дали обіт­ницю Богові: якщо у них народиться дитина, віддадуть її на виховання до храму. Коли Марії виповнилося три роки, вони привели її до первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі. Богородиця під наглядом священиків отримала досить високу освіту. В Єрусалимі Пресвята Богородиця перебувала аж до заручин з Йосифом.

Віддавна українці вірили, якщо на Введення до хати першим зайде молодий та ще й заможний чоловік, то буде добро й достаток у хаті, якщо ж стара людина — слід чекати лиха. Жінкам у цей день з давніх-давен також було заборонено ходити по хатах.

Прискіпливий читач посміється, мовляв, понапридумували забобонів. Я теж не вірила до пори до часу, поки не переконалася на собі: нічого наш народ не каже просто так. За повір’ям, на Введення не можна впускати жінок до хати. Навіть моя мама не приходила до нас у гості, бо казала мені завжди: “Не можна. Сама до нікого у цей день не йди. І до себе нікого не впускай”. Одного разу вранці на Введення сусідка з нашого будинку виносила сміття і прийшла до нас з порожнім відром до хати. Чи то така була моя доля, чи збіг обставин, але протягом року нам вдома таки не велося. Також цього дня нічого не можна позичати, щоб «не пропало господарство».

Пригадую, коли була маленька, бачила, як на Введення мій вуйко заводив коня до хати. Вуйко Петро працював у колгоспі фірманом. Вранці йшов на колгоспну стайню і приводив звідти коня. Заводив до хати і вітав усіх з Першою колядою. Бажав усім бути здоровими і сильними, як той кінь, господині зичив гарного врожаю і добробуту на увесь рік. Думала, той звичай у селах давно занехали. Хоч і нема тепер колгоспів, і селяни мають власних коней, однак хто ж собі дозволить у будинок з паркетом і килимами привести парнокопитне створіння навіть заради здійснення добробуту на увесь наступний рік. І була страшенно подивована, коли зателефонувала своєму похреснику Андрію на Мостищину. Як з’ясувалося, традиція заводити коня до хати збереглася досі. Рано-вранці на Введення господар, який має коня, ходить від хати до хати зі своїм рисаком. Звичайно, у хату не кожен дозволить зайти коневі, тож його доводиться залишати на подвір’ї, а сам господар йде у світлицю і віншує господарів цього дому з Першою колядою і колядує. За словами Андрія, кінь — символ здоров’я і сили, тому і бажають селяни одні одним бути здоровими і сильними. Гостинні господарі просять гостя-колядника до столу. Андрій жартує, що хлопці у селі вдаються до всіляких хитрощів. Навіть якщо не мають коня, а хочуть когось привітати першими, беруть у стайні півня під пахву і йдуть віншувати з Першою колядою. “Чому півня?” - дивуюся.

- Бо півень — чоловічого роду, - сміє­ться Андрій. - А ще його легко нести. Бо ті, хто йде з півнем, починають вітати вночі, щоб бути першими...