Ціна нафти

Втім, правильні економічні реформи не допомогли Шаху втримати владу. У 1979 році до влади прийшли сили, які згорнули реформи Шаха, тому ми можемо назвати події 1979 року «Білою контрреволюцією». Найбільш політично небезпечною реформою «Білої революції» була земельна реформа, яка перерозподіляла
землю від великих власників до значної кількості селян. Ставши власниками землі, селяни мали більше стимулів до роботи, і тому випуск сільськогосподарської продукції мав зрости. Ця земельна реформа була невигідною старій знаті землевласників, хоча вони і дістали від Шаха належну компенсацію за землю. Вони втрачали не тільки регулярний дохід від надання землі в оренду, але також і вплив у суспільстві на користь скоробагатьків, які з’явилися завдяки стрімкому зростанню економіки.

Верхівка шиїтських священників (аятол) якраз і належала до родин великих землевласників, що втрачали доходи від ренти землі через земельну реформу. Вони також втрачали вагу у суспільстві, яке швидко рухалося в бік модернізації. Тим не менше, Шах наврядчи би втратив владу, якби не бездіяльність Центрального розвідувального управління США.
Як дипломатично висловився про це колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер, у ЦРУ були звʼязані руки через тиск американських законодавців. Насправді ж, не законодавці були причиною бездіяльності ЦРУ. Уряд США мав підстави бути невдоволеним поведінкою Шаха.

Тому що Шах у 1973 році хоча і не підтримав вибіркове нафтове ембарго арабських країн проти країн Заходу, активно скористався і підтримував різке зростання світової ціни
нафти. У своїх інтерв'ю він виправдовував таку позицію інфляцією цін на західну продукцію, яку мав закуповувати Іран, хоча все було навпаки: різке збільшення ціни нафти призводило до зростання цін на всі товари.

У ті часи США ще не були експортером нафти. Вони її тільки імпортували. Тому різке підвищення світової ціни дуже сильно било по економіці США. Наразі США є найбільшим у світі видобувником з 13 мільйонами барелів на день і найбільшим постачальником нафти до Європи. І все ж таки, якщо би США могли передбачити політику влади аятол у перспективі, вони би зробили усе від них
залежне, щоб не допустити падіння Шаха.
Раптове і значне подорожчання нафти у 1973 році спровокувало усю автомобільну промисловість розвинутих країн світу створити більш економні автомобільні двигуни. Піонерами були японські автомобільні компанії, які спромоглися значно підвищити продаж своїх автомобілів на американському та європейському ринках завдяки двигунам, що споживали менше палива. Якщо у 1973 році середнє споживання палива автомобілем дорівнювало 16 літрів на 100 км, то у 1979 році цей показник впав до 12 літрів.

І таке швидке пристосування світового автомобільного ринку до підвищених цін на бензин, призвело до перевиробництва нафти і різкого падіння цін у 80-ті роки минулого століття.Ціни трималися низькими ціле десятиліття. Це ж призвело до розвалу Радянського Союзу, який значною мірою покривав свої витрати на закупівлю високотехнологічної західної продукції завдяки доходам від продажу нафти.

Тому, взявши до уваги уроки історії, не слід репетувати, що «все пропало» через тимчасове збільшення ціни нафти і, відповідне збільшення доходів російського агресора. Ми і без чергового підвищення цін на бензин є свідками швидкого зростання кількості електромобілів. Теперішнє тимчасове збільшення ціни
нафти через перекриття Ормузької протоки сприятиме ще більш прискореному впровадженню електромобілів. Особливо, якщо Південна Корея, яка найбільше постраждала від перекриття Ормузької протоки, вирішить скинути ціни на електромобілі до такого рівня, щоб усі могли собі дозволити їх купити і
в Європі, і в США, і в Азії. Японія та Китай можуть дійти такої ж думки. Ілон Маск йде іншим шляхом: він скуповує по світу надлишки електроенергії і дешево продає її власникам автомобілів Тесла, щоби збільшити продажі цієї марки електромобіля. І це теж сприятиме прискоренню продажів електромобілів по цілому світу. Прискорене впровадження електромобілів наблизить черговий цикл перевиробництва нафти. І це знову призведе до тривалого зменшення цін.

Втім, як навіть усі легкові автомобілі у світі більше не споживатимуть бензину, видобування нафти не припиниться, тому що вона є сировиною для хімічної промисловості. Крім того, авіація, будівельні механізми та сільськогосподарська техніка ще тривалий час споживатимуть паливо, яке виробляється з нафти. І на додачу, бітум є необхідним для будівництва доріг, яке в жодному разі не припиниться. Що зміниться, то це значення нафти у світовій геополітиці. Хімічна промисловість буде і надалі важливою галуззю
економіки, але через неї не будуть точитися війни.

Крім того, падіння цін на нафту та газ збільшить маржу прибутку хімічних компаній, оскільки у витратах хімічної промисловості вартість нафти та газу становить 50−70%.
Передбачливі нафтові компанії, наприклад, ЕксонМобіл, мігруватимуть до хімічної промисловості, а не виробництва електроенергії.

Наступний період низьких цін на нафту призведе до відсторонення від влади у росії нинішніх нафтогазових власників. Це не означає, що до влади прийдуть політики менш жадібні до чужого майна. Наприклад, керівництво «Росатому», який вкрав Запорізьку атомну електростанцію, не набагато краще за нафтогазових політиків. І саме через «Росатом», який збудував атомні електростанції в Угорщині та Словаччині, прем'єри цих країн залежні від росіїї ще більше.
Але все ж таки, доходи російського бюджету від продажу нафти та газу зменшаться. Не буде в ньому стільки грошей, щоб підтримувати таку велику війну, як проти України. Ось тоді і запанує мир між Україною та росією.

Справжній мир, а не перемирʼя.