Як найбільша помилка Заходу заважає перемогти путіна?

Якщо говорити про помилки, то необхідно визнати, що Захід недооцінив політичної волі путіна та його готовності йти на великі жертви ( на даний час росія втратила більше 1,2 мільйона убитих і поранених солдат) і переоцінив ефект санкцій у короткостроковій перспективі та не врахував стійкості російської економіки, та переконання, що Україна швидко впаде, що врешті-решт призвело до повільного та недостатнього постачання озброєнь та допомоги Україні на початку війни.

Зараз війна вже перейшла чотирьох річну межу, і «перемога» росії, особливо у первісному вигляді, виглядає не просто проблематичною через стійкість ЗСУ та західної допомоги, а нереальною.

Багато хто на Заході продовжує вважати, що їх мета — не дати росії перемогти та забезпечити Україні умови для переговорів з позиції сили.
Віра у легку перемогу росії була помилкою, але й віра у її неминучу поразку також не є домінуючою.

Чотири роки війни теж багато чому навчили путіна. Він зрозумів, що перемогти Україну, застосовуючи звичайні правила ведення війни, практично неможливо. Тому шукає інші комбінації, які повинні, за його задумом, забезпечити таку омріяну ним перемогу. Він зрозумів, що покладатися лише на військову силу була якщо не помилкою, то його стратегічний прорахунком.

Тепер путін розраховує, що поєднання військового тиску та внутрішньої дестабілізації змусить Україну підписати угоду на умовах москви до того, як росія сама зіткнеться із серйозними проблемами.

путін починає розглядати політичну дестабілізацію України як критичний інструмент для досягнення своїх максималістських цілей. кремль може використовувати внутрішні потрясіння в Україні для підриву державності та легітимності влади. Для нього головна мета — не просто захоплення територій, а досягнення колапсу української державності.

Йому вдалося, через свого посередника, навʼязати Дональду Трампу один із головних факторів для дестабілізації ситуації в Україні - тезу про нелегітимність української влади і перш за все президента Зеленського і про необхідність провести спочатку президентські вибори, а згодом і парламентські вибори в умовах діючого воєнного стану.

Очевидно, кремль розглядає переговори не як мету, а як тактичний інструмент для перепочинку чи фіксації вигідного статус-кво на тлі внутрішньої втоми українського суспільства.
Скориставшись політичним паралічем, який за прогнозами кремлівських аналітиків може охопити Україну, росія планує в 2026 році повністю окупувати Донбас, Запорізьку область та, можливо, відрізати Україну від Чорного моря, встановивши контроль над лівобережжям Дніпра.

путіну надзвичайно важливо значно ослабити згуртованість українського народу і його бажання продовжувати захищати свою країну та спробувати розділити українське суспільство, сформувати у певної його частини протестні настрої і невдоволення діями.

Деякі аналітики вважають, що путін не має причин відмовлятися від своїх вимог: щоб Україна поступилася останніми 20% Донецької області, які вона ще контролює; щоб усі окуповані території були визнані міжнародною спільнотою як російські; щоб українська армія була урізана до межі своєї нездатності і щоб членство України в НАТО було забуте назавжди.

Нині є кілька можливих варіантів розвитку подій. Дональд Трамп може спробувати змусити Україну піти на перемир’я на умовах, неприйнятних для її народу.

Президент Трамп натякнув, що може «вмити руки», якщо Україна чи росія відмовляться від пропозицій США. Минулого тижня він сказав: «Іноді потрібно дати людям можливість самим з’ясувати стосунки».

Це може позбавити Україну життєво важливих розвідданих США, необхідних для виявлення російських дронів та завдання ударів по енергетичних об'єктах.

Інший варіант розвитку подій полягає у тому, що війна може просто затягтися, і російські війська продовжуватимуть повільно просуватися на сході.

Нова стратегія національної безпеки адміністрації Трампа передбачає, що росія більше не загрожує існуванню США, і наполягає на «відновленні стратегічної стабільності».
Отже, враховуючи, що підтримка України з боку США перебуває під серйозним питанням. І що Україна, Європа та навіть Китай могли б зробити по-іншому?

Фіола Хілл, старший науковий співробітник Центру з вивчення США та Європи в Інституті Брукінгса, яка працювала в Раді національної безпеки США під час його першого терміну Дональда Трампа, каже, що найбільшою перевагою путіна є те, що багато хто вважає Україну, яка програла. «Хоча зараз у неї найпотужніша армія в Європі», — каже вона.
Є ще санкції. Безумовно, економіка росії страждає. Інфляція — 8%, ключова ставка — 16%, економічне зростання сповільнилося, дефіцит бюджету зростає, реальні доходи падають, споживчі податки підвищуються.
У доповіді для платформи Peace and Conflict Resolution Evidence говориться, що ресурс військової економіки росії закінчується.

«Зараз російська економіка здатна фінансувати війну значно меншою мірою, ніж на початку 2022 року», — зазначають автори.

Однак поки що нічого з цього, схоже, не змінило позиції кремля — не в останню чергу тому, що бізнес знайшов способи обійти обмеження, наприклад, перевозячи нафту за допомогою танкерів «тіньового флоту».

Том Кітінг, директор Центру фінансів і безпеки в RUSI, заявив, що заяви Заходу про санкції були плутаними і містили надто багато лазівок.
За його словами, росія омине нещодавні санкції США щодо двох нафтових гігантів, «Лукойлу» і «Роснафти», просто перемаркувавши нафту, що експортується, як нафту, що поставляється компаніями, на які санкції не поширюються.
Кітинг каже, що якщо Захід дійсно хоче завдати удару по військовій економіці, то має запровадити ембарго на всю російську нафту і повністю реалізувати вторинні санкції щодо країн, які, як і раніше, її купують.
Теоретично, санкції можуть вплинути і на громадську думку.

У жовтні опитування, проведене державним Центром вивчення громадської думки (ВЦВГД), показало, що 56% респондентів заявили: почуваються «дуже втомленими» від конфлікту, порівняно з 47% минулого року.
Проте експерти з росії сходяться на думці, що більшість російського суспільства продовжує підтримувати стратегію путіна.

Мік Раян, колишній австралійський генерал-майор, а нині науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, каже, що глибокі удари — це не панацея.

«Це надзвичайно важливі військові дії, але їх недостатньо, щоб змусити путіна сісти за стіл переговорів, або допомогти Україні виграти війну», — каже Райан.

За словами Сідхарта Каушала, старшого наукового співробітника з військових питань в аналітичному центрі Королівського інституту об'єднаних служб (Rusi), серія глибоких ударів справді здатна завдати серйозної шкоди енергетиці та військовій інфраструктурі росії, а також призвести до виснаження її запасів ракет протиповітряної оборони.

Водночас Україна могла б значно підсилити свої можливості за рахунок мобілізації, зменшивши призивний вік. Вона залишається другою за величиною армією в Європі (після росії) і найтехнічнішою, але навіть їй важко утримувати лінію фронту завдовжки 800 миль.
Фіона Хілл вважає, що Україна просто засвоїла урок історії та руйнівного впливу Першої світової війни на європейські імперії XX століття, які занепали, не зумівши відновити зростання населення.

Непередбачуваним гравцем є Китай.
Лідер Китаю Сі Цзіньпін — один із небагатьох світових лідерів, кого путін слухає.
Військова промисловість росії значною мірою залежить від постачання з Китаю товарів подвійного призначення, таких як електроніка або обладнання, яке може використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях.
Якщо Пекін вирішить, що продовження війни більше не відповідає інтересам Китаю, він матиме значний вплив на позицію кремля.
На даний момент США не роблять жодних спроб спонукати чи примусити Китай чинити тиск на Москву. Тобто му питання полягає в тому, чи буде Сі Цзіньпін готовий якось вплинути самостійно.

Але якщо росія піде на ескалацію, якщо світові ринки будуть дестабілізовані, якщо США введуть вторинні санкції проти Китаю у покарання за споживання дешевих російських енергоносіїв, то думка Пекіна може змінитись.
Однак поки що путін вважає, що він перебуває у вигідному становищі, оскільки час на його боці. На думку аналітиків, що довше триватиме цей конфлікт, то сильніше впаде моральний дух українців, тим сильніше розколяться їхні союзники і тим більше території росія отримає на Донбасі.

«Або ми збройним шляхом звільнимо ці території, або українські війська покинуть ці території», — сказав путін минулого тижня. І ніхто цього не змінить.

А поки що надзвичайно важливим етапом на цьому шляху є Давос. На Світовому економічному форумі (ВЕФ) у Давосі у 2026 році Україна має серйозні шанси на успіх завдяки високому рівню представництва та конкретному порядку денному. Основні очікування пов’язані із залученням інвестицій та зміцненням міжнародних гарантій безпеки. Однією з головних очікуваних подій форуму (19−23 січня) є можливе підписання між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом угоди про повоєнне відновлення України на суму близько $ 800 млрд.
Україна планує надати інвестиційні можливості на загальну суму 1 трлн доларів у межах відновлення країни. Особлива увага приділяється енергетиці, оборонній промисловості та технологічному сектору.
Важливим сигналом для інвесторів стане обговорення історичного лістингу Kyivstar на Уолл-стріт, що має продемонструвати впевненість міжнародного капіталу в майбутньому країни. Традиційний павільйон України у 2026 році зосередиться на темах інновацій, сталого миру та безпеки. Програма включає дискусії щодо створення «енергетичної фортеці» Європи на базі українських газових сховищ та інфраструктури.

Успіх залежить від здатності України переконати світових лідерів у ефективності захисту інвестицій та надійності гарантій безпеки в умовах світового геополітичного суперництва, що триває, та «ерозії довіри», про які попереджають організатори ВЕФ у звітах про глобальні ризики на 2026 рік.
Напередодні форуму Дональд Трамп зробив низку різких заяв, які задають тон майбутній зустрічі: Трамп публічно заявив, що саме українська сторона, а не росія, нібито перешкоджає укладенню мирного договору.
Очікується, що американський президент наполягатиме на якнайшвидшому початку офіційних переговорів із москвою. Цю ідею також підтримують деякі європейські лідери

Але Великобританія не підтримує ідею лідерів Франції та Італії щодо поновлення прямих переговорів з путіним, заявила глава британського МЗС Іветт Купер.

«Ми бачимо величезну відданість роботі, яку виконує Україна за підтримки США та Європи, щоб розробити плани миру, включаючи гарантії безпеки. Але поки що я не бачу доказів того, що Путін готовий сісти за стіл переговорів чи вести дискусії», — підкреслила міністерка.
Саме тому, за словами голови британського МЗС Іветт Купер, тиск на москву треба посилювати — і робити це за допомогою санкцій та військової підтримки.

Американський сенатор-республіканець Роджер Вікер виступив із промовою на підтримку України, а також із кримінального критикою господаря кремля.
Україна вже давно не вірить у щирість путіна, будемо сподіватись, що і Трамп дослухається до свого однопартійця.

Для України зустріч у Давосі — це спроба конвертувати економічний інтерес Трампа у стійку військову та політичну підтримку.
Будемо сподіватися, що так і буде.