«Грузинська мрія» виявилася «російською»… І Грузія повстала!

Ось уже майже тиждень у Грузії тривають масові антиурядові протести. Їх каталізатором стала заява прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе про фактичну відмову Грузії від інтеграції до Європейського Союзу. Президентка країни Саломе Зурабішвілі назвала це «конституційним переворотом» і приєдналася до демонстрантів. Центром протестів є Тбілісі. Грузинські силовики жорстко «зачищають» столичні вулиці, застосовуючи не лише кийки, а й сльозогінний газ і водомети… Але тисячі демонстрантів знову й знову виходять на протести — під прапорами Грузії і ЄС, під антиросійськими й проєвропейськими гаслами.

Протести прихильни­ків чотирьох головних опо­зиційних сил розпочалися у Грузії відразу після жовтневих парламентських виборів. За ре­зультатами екзит-полів, які про­вели авторитетні соціологічні компанії, опозиція набрала до­статньо голосів, аби сформува­ти новий уряд. Однак після під­рахунку бюлетенів з’ясувалося, що більш ніж половину голосів одержала правляча партія «Гру­зинська мрія»… Опозиція не ви­знала цей результат, заявила про масові фальсифікації й заклика­ла до протестів. Аби завадити «мрійникам» сформувати новий уряд, обрані до парламенту депу­тати від опозиції відмовилися від мандатів. Але «Грузинська мрія» такий хід опонентів проігнорува­ла, і парламент затвердив склад нового уряду без них… Протести тривали, але, здавалося, особли­вих перспектив не мають. При­наймні до революційної ситуації було далеко… Усе змінилося піс­ля скандальної заяви Кобахідзе.

«Ми вирішили не займатися питанням відкриття переговорів із ЄС до кінця 2028 року, — пові­домив 28 листопада новий-ста­рий прем'єр. — Також відмовляє­мося від усіх бюджетних ґрантів ЄС до кінця 2028 року». Ця зая­ва спричинила ефект бомби, що розірвалася. Інтеграцію до Єв­ропейського Союзу й НАТО під­тримують щонайменше 80% гру­зинів, зокрема і більшість тих виборців, що голосували за «Гру­зинську мрію». Адже під час ви­борчої кампанії правляча партія запевняла, що Грузія неодмін­но продовжить свій шлях до Єв­ропи… Заяву Кобахідзе грузини розцінили як фактичну відмову від інтеграції до Євросоюзу. І ан­тиурядові протести поновилися з новою силою.

Ситуація дуже схожа на ту, яка стала приводом до української Революції Гідності. Тоді влада, що мала ось-ось підписати Уго­ду про асоціацію з ЄС, раптом від того відмовилася. Молодих укра­їнців, які вийшли в Києві на про­тест, по-звірячому побили сило­вики. І наступного дня на вулиці вийшли сотні тисяч…

Конституція Грузії містить нор­ми про інтеграцію країни до ЄС і НАТО, тож слова Кобахідзе дали президентці Зурабішвілі підста­ви заявити про «конституційний переворот», який здійснив уряд «Мрії». «Це кінець шляху з Європи до росії, — зазначила Зурабішвілі. — Незаконна влада оголосила ві­йну власному народу». Зурабіш­вілі також заявила, що вважатиме себе леґітимною президенткою навіть після того, як «Мрія» 14 грудня обере в парламенті пре­зидентом свого кандидата, ко­лишнього футболіста російської «Аланії» Міхеїла Кавелашвілі (не має вищої освіти, відомий свої­ми проросійськими поглядами). Зурабішвілі не вважає новий пар­ламент Грузії законним, тож і но­вого президента, якого там обе­руть, не визнаватиме.

Як відповів на посилення про­тестів Кобахідзе? Заявив, що жодних переговорів із опозицією, яка вимагає призначити повторні парламентські вибори, не буде. І взагалі, мовляв, антиурядові де­монстрації у Грузії «фінансують­ся з-за кордону»… Кобахідзе також запевнив, що євроінтегра­ційний процес… «не відкладений, а навпаки — продовжується мак­симально інтенсивно», — пише InterpressNews. «Це реальність, а все інше — брехня, — заявив Ко­бахідзе. — Ця неправда свідомо поширюється радикальною опо­зицією і пов’язаними з нею ЗМІ. На жаль, до цієї дезінформацій­ної кампанії долучився і посол ЄС у Грузії».

Пройшовся Кобахідзе й по Зурабішвілі, яка напередодні звернулася до Конституційно­го суду Грузії з вимогою скасу­вати результати парламентських виборів 26 жовтня. «Коли жін­ка, яка називає себе президен­том, заявляє про тиск на суддів Конституційного суду, це про­сто злочинна поведінка, — наго­лосив Кобахідзе. — Ця людина просто знає, що ніхто не захо­че арештовувати 72-річну жінку, тому переходить кожну черво­ну лінію»… Глава уряду також за­певнив, що жодної «революції» у Грузії не буде.

Утім, попри показну впевне­ність, відчувається, що Кобахідзе нервує… І є через що. Його слова про відмову від інтеграції до Єв­росоюзу обурили не лише при­хильників опозиції, а й десятки державних службовців, які висту­пили із заявами, що засуджують демарш Кобахідзе. Подали у від­ставку кілька грузинських послів і навіть заступник глави МЗС… Є прогнози, що невдовзі це зро­блять… прем'єр і глава держбез­пеки. Начебто Іванішвілі дуже не задоволений їхніми діями, що призвели до загострення ситуа­ції. «Голови» високопосадовців, сподівається хитрий олігарх, мо­жуть її бодай трохи заспокоїти.

Але, на думку грузинських по­літекспертів, просто так тепе­рішні протести вже не вщухнуть. Одна з причин — жорстокість си­ловиків, які відловлюють демон­странтів і завдають їм серйозних травм. Серед мітингувальників навіть ширяться чутки, що части­на «правоохоронців» прибула до Грузії з росії. Мовляв, спеціаль­но так поводяться, аби спровоку­вати насильницькі дії у відповідь. І тоді влада могла би заявити про спробу «державного переворо­ту» й залучити до розгону демон­странтів військо. А може, навіть запросити допомогу для «віднов­лення конституційного ладу» від росії…