Чому європейці миряться з «друзями Криму»?

Днями суд у Франції визнав винним у корупції і засудив колишнього президента Міжнародної Асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) 87-річного Ламін Діака до двох років позбавлення волі і до двох років умовно. Його звинувачували в отриманні у 2011 році хабаря від Всеросійської федерації легкої атлетики (ВФЛА) за приховування фактів допінгу російських спортсменів. Як пише L'Équipe, суд також оштрафував Діака на 500 тисяч євро. Всього у справі проходили шестеро осіб, найсуворіше покарання отримав його син Папа Массата Діак, який працював консультантом з маркетингу в IAAF і відмовився з'явитися на суд. Він отримав п'ять років позбавлення волі і один мільйон євро штрафу. Колишній директор антидопінгового відділу IAAF Габріель Долле отримав два роки умовно і штраф в 140 тисяч євро, юридичний радник IAAF Діака Хабіб Сіссе отримав три роки (з яких два умовно), і штраф у 100 тисяч євро. За версією слідства, загальна сума хабарів від Росії становила 3 млн євро.

Долле і Сіссе слідчі підозрювали в отриманні хабаря у розмірі 200 тисяч євро від Всеросійської федерації легкої атлетики. За версією слідства, Діак отримав хабар від ВФЛА за приховування фактів порушення антидопінгового законодавства російськими спортсменами. На той момент генсек ВФЛА Михайло Бутов заявляв, що їх федерація ніколи не вступала у протизаконні фінансові відносини з Ламіном Діаком. Але суд розібрався достеменно.

Це хороший знак: світ почав боротися з російським шахрайством і корупцією у спорті.

З історії відомо, що підкуп Росія використовує давно і всюди, де може. Відомий російський історик Сергій Соловйов у книзі «История России с древнейших времен» писав, що за визнання автокефалії Московської митрополії у 1589 році Вселенський патріарх Ієремія II отримав «плату» від царя Федора Івановича. За його ж відомостями, за перепідпорядкування Київської митрополії Москві в 1686 році «патріарх Діонісій отримав велику суму грошей, цінні подарунки у вигляді золота і соболів, а також попросив плату для всіх архієреїв, що підписали грамоту про підпорядкування Київської митрополії».

Відомо також, що після розгрому і полону Петра І у Прутському поході 1711 року Росії довелось повернути завойоване, а сам цар врятувався завдяки хабарю в 150 тисяч рублів (колосальна на той час сума). Як відомо, через кілька місяців великий візир Махмед-паша був відсторонений від влади і за корупцію страчений.

Історія Комуністичних партій світу також свідчить, що всі вони існували за рахунок фінансової підтримки Радянського Союзу, що було незаконним втручанням у внутрішні справи цих країн.

Історія першої анексії Криму в 1783 році також містить детальні описи того, як царський уряд підкупляв кримського хана Девлет Герая, чиновників ханства та кримську знать.

І тепер у боротьбі за визнання третьої анексії Криму 2014 року московська дипломатія, чиновники і депутати різних рівнів використовують подібні методи. В Європі кілька років тому створена міжнародна асоціація «Друзі Криму», в яку входять політики 30 держав. Мета «друзів» — виправдання анексії Криму всупереч міжнародному праву та ініціювання скасування санкцій. В 2016 році вони провели перший форум, а в листопаді 2017 року оформилися організаційно, розширюючи своє представництво. Координує роботою «Друзів Криму» «постійний представник Криму при президенті Росії» Георгій Мурадов.

Аналітики «Центру журналістських досліджень» дійшли висновку, що європейські політики і бізнесмени, які підтримують російську анексію Криму, в знак подяки отримують від Росії можливість вести на півострові бізнес і навіть купувати нерухомість біля моря. За це, розповів учасник дослідження Євген Лєшан в ефірі Радіо «Крим.Реалії», «вони… проводять активну політику з просування цього наративу (визнання анексії Криму законною та необхідність зняття санкцій — авт.) в своїх країнах — Європі, Америці, Азії. Нав'язують наратив про те, що Росія все зробила правильно, що ніякої окупації Криму немає. Ці люди мають певний вплив в інформаційній, політичному середовищі, і цього потрібно протистояти, роблячи їх відомими і розкриваючи їх мотивацію».

Однак ні Георгію Мурадову, ні активістам «Друзів Криму» не вдалося залучити до асоціації впливових політиків з країн Європи, які добре розуміють, що така робота суперечить міжнародному праву, а отже не вв’язуються у підозрілі кримські справи.

В Кремлі усвідомлюють, що Генеральна асамблея ООН та інші міжнародні організації прийняли кілька резолюцій, які засуджують анексію. Окупаційний «референдум» 2014 року суперечив законам України і міжнародним правом, але Москва не залишить спроб легалізувати наслідки своїх злочинів.

«Друзі Криму» запрошують окремих бізнесменів і депутатів до Криму. У саму асоціацію входять насамперед політики лівого та правого спрямування. Ліві традиційно відчувають сентименти до Росії як спадкоємиці Радянського Союзу, однак їм всім важливіше, звісно, російські гроші. Всі ці горе-ці політики вже не актуальні в своїх країнах, а кремлівська тема виправдання окупації Криму трохи їх актуалізує. Бізнесмени ж шукають можливість заробити гроші там, де інші гребують".

Наприклад, італієць бізнесмен Стефано Вальдегамбері отримав можливість брати участь у проєкті щодо полуниці на півострові. Євген Лєшан: «Зараз цим дуже модно займатися в Криму — за допомогою італійських саджанців, під наглядом італійських агрономів. Все це — через Росію, в обхід європейських санкцій, причому інвестиції також заявлені як російські. За словами Вальдегамбері, він не один, таких підприємців кілька. Російські ЗМІ з радістю розповідають про успіхи цих полуничних господарств — правда, скаржаться, що кримчанам продукт не дістається. Полуницю набагато вигідніше вивезти в Москву або на північ Росії, де продати її можна набагато дорожче. Крім того, Вальдегамбері ще у 2016 році подарували розкішні апартаменти в курортному комплексі „Італійське село“ в селищі Чорноморському на заході Криму — нібито для організації літньої резиденції італійського регіону Венето на півострові».

У підкупі італійців брав участь особисто президент Росії Володимир Путін. Він запросив на півострів «першого друга» Криму Сільвіо Берлусконі. Вони пройшлися місцем, де поховані італійські (сардінійські) учасники Кримської війни в Севастополі. На знак подяки «другу Сільвіо» Путін підписав указ, яким включив італійців до когорти депортованих в 1944 році з Криму громад, що вкрай здивувало світову громадськість.

Сайт «Флот-2017» провів своє дослідження активності «Друзів Криму» і прийшов до висновку, що це «Елітна агентура» Росії, та агенти впливу Росії на світову політику. Наприклад, 6 вересня в окупований Крим незаконно прибув відомий американський актор Стівен Сігал. Москва відразу ж назвала Сігала «спецпредставником МЗС Росії з питань російсько-американських гуманітарних відносин». «Флот 2017» з'ясовував, які ще політичні методи і хитрощі застосовуються окупантами для досягнення результату. А вони різноманітні.

Один з методів — це створення незаконних дипломатичних структур у Криму. На півострові планується відкриття «почесного консульства» латиноамериканської республіки Нікарагуа. Передбачається, що його очолить російський адмірал Олег Белавенцев, котрий був безпосередньо біля керма окупації. Саме створення «почесних консульств» укладається в кремлівську стратегію повзучого просування «російського Криму».

Сайт наголошує, що «У числі найбільш іменитих європейських любителів „російського Криму“ значаться ексканцлер ФРН Герхард Шредер, колишній прем'єр Італії Сильвіо Берлусконі, а також лідер французьких правих Марін Ле Пен, яка обіцяла в разі перемоги на президентських виборах офіційно визнати півострів „російським“. Пан Шредер, як мінімум, раз на пів року виступає з однією й тією ж заявою: Росія нібито „ніколи“ не відмовиться від приєднаного Криму. Отже, цивілізованого співтовариства доведеться „змиритися“ з окупацією української території. Всі шість років кремлівські сателіти нав'язують європейським елітам мовчазну згоду з окупаційним „референдумом“, але їх зусилля не увінчалися успіхом… Для Кремля критично важливо, щоб світ визнав півострів „російським“, бо це відкриє Путіну дорогу до зняття санкцій і реалізації саме кремлівського плану по Донбасу. Інша справа, що дії Кремля в Україні і Сирії, низка гучних дипломатичних скандалів, спецоперації російських спецслужб в європейських державах і тепер ще й отруєння Олексія Навального призвело до того, що Путін втратив довіру керівництва Німеччини».

Аналітики сайту «Флот-2017» заявили, що «теплі відносини з Кремлем нерідко призводять до політичних скандалів і гучних відставок. Екслідер Австрійської партії свободи Хайнц-Крістіан Штрахе… був змушений покинути пост віцеканцлер. У німецьких виданнях було опубліковано розгромний компромат на Штрахе, якого запідозрили в корупції і „мутних“ зв'язках з кремлівським олігархатом. Віцепрем'єра Італії Маттео Сальвіні… і його політичних компаньйонів американські журналісти спіймали на спробах домовитися з Кремлем про співпрацю за гроші. Марін Лє Пен, яка так і не стала президентом Франції, підозрювали в отриманні від росіян великого хабаря, замаскованого під видачу пільгового банківського кредиту».

Аналітики сайту роблять висновок, що «Москва… буде і далі всіма засобами проштовхувати „російський Крим“ в західному інформаційному просторі. Як мінімум, щоб в США і в Європі звикли до того, що півострів контролюється росіянами, а з часом почала сприймати цей факт як даність. Якщо з американцями і британцями такий номер не пройде, то уряди деяких країн ЄС, на жаль, можуть „піддатися“ натиску російських грошей і пропаганди».

З іншого боку терпіння західних урядів до такого роду витівка «рискових» політиків, з їх підкупом Росією, є щонайменше дивним. По-перше, це толерування міжнародної корупцією, по-друге, ці країни діють собі на шкоду, адже якщо Росія укріпиться в Криму — це відкриє їй шлях до експансії в Європу, уже всупереч інтересам тієї ж Німеччини, Італії, Франції. Отже, діяльність таких політиків — це, по суті, діяльність проти своїх країн. Чи довго ще законні їх уряди будуть з цим миритися?

Микола Семена, спеціально для «Високого Замку».