"Три льодових палаци у Мадриді використовували, як морги"

Львів’янка-журналіст Олеся Павлюк 20 років живе у Мадриді. Про те, як сама перехворіла на COVID-19, та як епідемію пережила Іспанія — одна з найбільш постраждалих від епідемії країн, — Олеся розповіла журналісту «ВЗ».

Карантин, точніше надзвичайний стан, голова уряду Іспанії Педро Санчес офіційно запровадив з 14 березня. За цей час в Іспанії заразилося коронавірусною інфекцією майже 240 тисяч осіб, померло понад 27 тисяч. Наразі карантин триватиме до 22 червня. Хоча частково його вже послабили. Зокрема, з 1 червня по всій Іспанії, окрім Барселони, відкрилися пляжі.

«Перші зареєстровані випадки у Мадриді появилися у лютому, — згадує Олеся Павлюк. — Одразу закрили навчальні заклади і дітей відправили на карантин. Але просили не залишати дітей зі старшими людьми. Чому в Іспанії відбувся спалах коронавірусу? Бо на початках іспанці не дотримувалися карантину. Багато хто вирішив скористатися нагодою і організувати вакації з дітьми. Поїхали на море чи на села, залишали дітей з бабцями і дідусями, не зважаючи на прохання цього не робити. Не було врегульоване питання щодо праці батьків, тому вони мусили залишати з кимось дітей. Пізніше дозволили одному з батьків залишатися вдома, зі збереженням зарплати. 15 днів один з батьків сидів вдома, наступні 15 днів — другий. Але таке рішення прийняли тоді, коли епідемія у Мадриді вже була масштабною і неконтрольованою. Стався колапс медичної системи і всієї життєдіяльності міста. Протягом останніх 7−8 років були великі урізання штатних працівників у сфері медицини, вуличного прибирання. Коли ситуація вийшла з-під контролю, всі недоліки системи вилізли нагору.

— У яких містах Іспанії було найбільше хворих?

— Мадрид, Барселона, Валенсія — міста, де найбільші скупчення людей. Є резиденції, де живуть люди похилого віку. Так звані будинки пристарілих. Коли все ще не було настільки серйозно, можна було забрати цих людей додому. Але про це теж вчасно не подумали, і більшість стареньких залишилися у резиденціях. На початку епідемії їх не забезпечили масками, відповідними ліками. Старенькі похворіли. Були випадки, коли персонал відмовлявся туди виходити на роботу. Залучали військових, які дезінфікувували приміщення. Військові заходили, а там у ліжках лежали мертві люди, яких нікому було звідти вивезти, поховати.

Поховання тут здійснюються згідно зі страховками. Фірми, які цим займаються, не могли дати раду з такою великою кількістю померлих. Морги були переповнені. У Палаці, де проводяться світового рівня виставки, розклали військовий госпіталь для хворих на 5 500 ліжок, бо у лікарнях не було місця. Найгірша ситуація була наприкінці березня: до тисячі померлих на день. Помирали ті, які не входили у групи ризику… Найбільший льодовий палац відкрили, як імпровізований морг, де розміщували померлих до того часу, поки їх не забирали ховати. А потім відкрили ще два, один з яких за містом. Тобто три льодових палаци у Мадриді використовували, як морги. Загальний карантин оголосили 14 березня.

— Коли ти захворіла?

— 12 березня. Працюю у компанії, яка надає мобільний зв'язок та інтернет. 11 березня ввечері, коли прийшла з роботи, відчула грипозний стан: «крутило» ноги, з'явилася слабість. А близько 23.00 різко піднялася температура до 38, 6 градусів. Написала повідомлення шефині, що захворіла, і вона сказала не виходити на роботу. Наступного дня почала дзвонити в амбулаторію, щоб записатися до свого лікаря, але того дня не додзвонилася. Був один номер на весь Мадрид, безкоштовний, додзвонитися було нереально. Перед тим читала, що єдиний медикамент, який допомагає при цьому вірусі, — парацетамол. Пила антигрипозні препарати, але ефекту вони не дали жодного. Парацетамол збивав температуру, яка потім знову піднімалася. Кашель почався наступного дня, нежить і симптоми застуди. Задишки не було. Пізно ввечері 12 березня подзвонила на «швидку», бо температура піднялася до 39,5. Розмовляла по телефону з трьома лікарями, сказали продовжити приймати парацетамол. «Швидка» була настільки колапсована, що людей, які не задихаються, залишали вдома. 13 березня вдалося додзвонитися в амбулаторію, розповіла лікареві про свій стан і мені порекомендували бути вдома на самоізоляції. Щодня упродовж 15 днів до мене дзвонив лікар і контролював мій стан у дистанційному режимі. Кашель сильний був уночі — до рвоти. Перші чотири дні не могла нічого їсти. 27 днів була на карантині. Була сама у кімнаті. Чоловік і донька заходили в масках і близько не підходили. Приносили мені поїсти. Кажуть, при будь-якому грипі страждає той орган, який в організмі найслабший. Шлунок настільки був вражений, що не могла їсти і пити те, до чого звикла. Висока температура трималась шість днів. На четвертий день був пік, температура добу не спадала, знижувалася максимум до 38,5. Ще упродовж трьох ночей теж піднімалася температура. Мала 9 діб гострого стану. Потім була страшенна слабкість: не могла вставати і ходити. Кашель тримався, пила сироп від кашлю ще 20 днів.

— Яка ситуація у Мадриді зараз?

— Ситуація покращилася. Спочатку дозволили на годину виходити дітям на вулицю у супроводі одного з батьків. Не можна було ходити у парки, на майданчики… Але іспанці недисципліновані, їх нічого не навчило. Коли дозволили виходити дітям, вийшла маса людей на вулиці. Не дотримувалися соціальної дистанції.

За вчора в Іспанії 178 нових інфікованих, 76 людей померли. Можна сказати, що Іспанія подолала першу хвилю пандемії, адже у березні померлих було тисяча на день. У Мадриді відкрилися ресторани і кафе, але обслуговують лише на літніх терасах. Щоб я змогла працювати, фірма має встановити захисне вікно-перегородку для роботи з клієнтами. Усі навчальні заклади зачинені до вересня: дитячі садочки, школи і вищі навчальні заклади. Лише для школярів влітку при школах діятимуть так звані класи для допомоги, бо не усім легко далося дистанційне навчання. Діти туди ходитимуть за бажанням.

Туризм і експорт фруктів — це основні галузі в економіці, за рахунок яких живе Іспанія. З 1 липня прийнято рішення відкрити Іспанію для зовнішнього туризму. Розраховують на тих, хто завжди сюди приїжджає, хто має свої будинки у прибережній зоні, на тих, хто забезпечує масовий туризм: в основному, це британці та німці.

В туризмі працює кожен восьмий працевлаштований іспанець. Іспанців просять цього року відпочивати у межах Іспанії, не виїжджати з країни, щоб відновити економіку країни. Але ніхто не знає, які цього року будуть вакації, бо людей вимушено попросили не виходити на роботу і виплачували 70% від заробітної плати. Хоча я ще цих грошей не отримала.

Бельгія блокувала рішення Євросоюзу стосовно надання грошової допомоги Іспанії, але хотіла залишити кордони відкритими лише для того, щоб експортувати фрукти з Іспанії. Іспанці розізлилися і казали, що тоді нехай бельгійці їдять тюльпани. В Іспанії вже спека за тридцять градусів. Кажуть, ця спека допомагає знищувати вірус, адже у зовнішньому середовищі він тоді менше живе і рідше розповсюджується, проте попередили, що восени іспанцям слід чекати другої хвилі епідемії — після відпусток, міграцій-вакацій, з приходом холодів та початком нового навчального року.

Фото Олесі Павлюк