Із закритих пляшок алкоголь по краплі випивають ангели...

Одним із пунктів програми для українських журналістів у прес-турі, який організувала Польська туристична організація, був Музей польської горілки у Варшаві. Це єдиний такого роду музей у Польщі, а його експонати — лише 40-градусна і лише польська горілка.

Коли ми під’їхали до музею, я аніскі­лечки не здивувалася, що його від­крили у старій будівлі колишнього горілчаного заводу Koneser. На початку ХХ століття на горілчаному заводі ство­рили рецепти таких відомих польських горілок, як Wyborowa і Luksusowa.

У фоє за склом горілки — море, але вся вона сучасного виробництва, у кра­сивих пляшках. Коли вийшов екскурсо­вод і ознайомив з програмою екскурсії, останнім пунктом якої назвав дегустацію 40-градусного трунку, народ задоволено загудів…

Гід нам розповів, чому виникла ідея створити алкогольний музей. За його словами, це не лише національний спа­док, а й один з невід’ємних атрибутів польської культури. Горілка протягом століть супроводжувала поляків під час відзначення важливих моментів у їхньо­му житті. Та й зараз без неї не минає жодне велике чи мале застілля, почина­ючи від хрестин та іменин (поляки не лю­блять святкувати дні народження, а лише іменини. — Г. Я.). Горілка ллється рікою на весіллях, пригублюють чарчину і на поминках.

Музей відкрили торік у червні і роз­повідають у ньому про 500-річну історію відомого польського алкоголю, еволю­цію технології його виробництва, про традиції і звичаї. Музей має п’ять інтер­активних галерей, у яких можна довіда­тися, яким способом у різні часи варили 40-градусний напій. За бажання, можна було спробувати «розробити» свій влас­ний рецепт горілки.

Ще до відвідин музею я знала, що го­рілку в домашніх умовах, чи, як її у нас називають, самогонку, роблять з цукру й дріжджів. На Тернопільщині самогонку (польською — бімбер. — Г. Я.) женуть з буряка і називають її бурячанкою. Як ро­блять горілку у промисловості, не знаю, бо ніколи не була на горілчаному заводі. Тому новина про те, що горілку виготов­ляють з п’яти видів зернових культур і… з картоплі, мене здивувала.

У великому залі, де за склом стоять ще пляшки з ХІХ і початку ХХ століття, здиву­валася, що майже всі вони не повні, хоча і щільно закриті фабричними корками. За словами гіда, їх ніхто не відкорковував, а те, що вони не повні, свідчить, що їх по краплині випивають ангели…

Поляки роблять свою продукцію ви­ключно з польської сировини. Тобто з пшениці чи картоплі, які завезли з інших країн, 40-градусного напою не проду­кують. Та, мабуть, найбільше, що мене здивувало, це те, що саме Польща є по­стачальником горілки номер один у ЄС, а ще четвертим у світі!

Ще є у музеї кінотеатр, у якому стіни і стеля обшиті мідною сіткою, — це ство­рює ефект внутрішньої частини бака для дистиляції. Ми подивилися фільм про ко­лишніх працівників цього заводу.

Ну і, нарешті, нам запропонували про­дегустувати три види горілки. Спеціаліст з цього напряму розповів, що у трьох склянках налита різна горілка — в одній з жита, в іншій з пшениці, а у третій — з кар­топлі. Кажуть, горілки поганої не буває, а буває добра і дуже добра. Про смакові властивості цих горілок не буду нічого ка­зати, бо мій улюблений напій — коньяк…

Усі фото авторки