Разом з ароматом швидко розвіялася моя мрія про справжні французькі парфуми

Кожен, хто вперше при­їжджає у столицю Франції, хоче побачити «свій» Париж. Для когось це місто роз­коші й розпусти, для інших — «святі» місця Віктора Гюго й Гі де Мопассана. Для мене ж — місто, у якому найкращі музеї світу, Версаль і Лувр, та, звісно, «найвідоміша па­рижанка» — Ейфелева вежа. А ще — знамениті французькі парфуми.

На вулиці Скріб, саме навпро­ти театру «Ґранд Опера», у непримітній будівлі загуби­лася ще одна «родзинка» Фран­ції — музей парфумерії «Фраго­нар». Музей-салон назвали на честь французького графіка і жи­вописця Жана Оноре Фрагона­ра. Нащадки назвали на його честь один із паризьких бульва­рів — Ґрасс. На цьому бульварі в одному з будинків 1926 року було відкрито фабрику з виробництва ефірної олії з трояндових пелюс­ток. Через кілька десятиліть ке­рівництво парфумерної фабрики під назвою «Фрагонар» викупило приміщення у самісінькому цен­трі Парижа й відкрило музей і свій магазинчик.

Як тільки ми переступили по­ріг музею, приємний аромат вдарив у ніздрі. Не буду розпові­дати про всі зали, де стоять кол­би і спеціальні апарати, в яких варять, а потім «чаклують» над тим, що пізніше називатиметь­ся парфумами. Самого проце­су нам не показували, бо це му­зей, а не завод. Зате ми почули багато нового про історію фран­цузької парфумерії, про техно­логію отримування есенції та ефірних олійок для ароматів. Екскурсія триває близько двох годин, але, думаю, усі жінки з нашої групи мріяли про одне: швидше потрапити у магазин і купити собі справжні французь­кі парфуми!

Дівчина з Балтії, яка проводи­ла екскурсію, провела нам також дегустацію виробів. У «золотих» флаконах демонструвала пар­фуми з відомими запахами, але з незнайомими назвами. Дівчи­на повідомила, начебто по секре­ту, що ці духи насправді — «Діор» або «Кензо». Мовляв, деякі відо­мі фірми лише додають до квін­тесенції «Фрагонар» кілька своїх компонентів і вміщують отрима­ну суміш у фірмову упаковку. Та­ким чином, «Фрагонар» є базою для інших виробників парфумерії.

У думці я вже «пакувала» кілька флаконів додому — чоловікові, ді­тям і собі, коханій. Встояти перед чудовими запахами було просто неможливо, і рука сама тягнулася до торбинки за гаманцем. Осо­бливо тоді, коли продавець-кон­сультант зробила акцент на тому, що всю продукцію, представлену в музеї, продають за фабрични­ми цінами. А ще «підігрівала» наш апетит тим, що, скажімо, духами «Мелодія» користуються Клау­діа Шиффер і Катрін Деньов. Що­правда, обидві зірки купують цей аромат під знаменитою маркою «Ів Сен Лоран», і називаються вони у «Лорана» по-іншому. Нам спочатку обіцяли представити 10 ароматів, але продавець-кон­сультант чомусь вирішила, що і п’яти буде достатньо. Пережива­ла, що «загубимося» у цьому пар­фумованому морі…

Давали нюхати паперові смужки. Вони так чудово пах­ли, що хотілося купити усі п’ять видів. Найвигіднішою покупкою був флакон ємністю 60 мл за 40 євро. Але за умови, що покупець бере… 5 штук в одній коробці. У нашій групі таких заможних ту­ристів не було, тому продавець-консультант, аби ми не пішли з порожніми руками, вирішила нам допомогти. П’ять осіб купу­вали по одному флакону, при­чому кожен платив окремо за себе. Але так, щоб вийшла одна коробка. Почали між собою до­мовлятися: хтось брав один флакон, хтось два, хтось три… Назбирали кілька коробок.

А у подарунок до кожної «зо­лотої» пляшечки додавався по­рожній флакон з розпилювачем. На випадок, якщо захочете з ки­мось поділитися.

Поклавши «золотий» фла­кон під назвою «Цариця ночі» у коробку, я вирішила купити ще кілька парфумів. У магазині були подарункові набори по 5−7 фла­кончиків з різними запахами і різ­ної ємності — від 2 до 8 мл. Вар­тість таких коробок стартувала від 35 євро. Ще можна було при­дбати різні туалетні води по 18−20 євро, мило, сіль до ванни.

Біля каси утворилася черга: хтось купив на 100 євро, хтось на 200 і більше. Усі стояли такі задо­волені: мрія нарешті здійснила­ся! Я ж від щастя була на сьомому небі: правдиві французькі парфу­ми, а не якась там підробка, роз­лита у підвалі на Левандівці, була спакована у спеціальному паке­ті від «Фрагонар». А ще кілька па­перових «понюшок», від аромату яких аж крутилася голова.

Коли вдома розпакувала валі­зу, усе всередині пропахло духа­ми. Насправді, такий аромат був від цих паперових смужок, на які продавець-консультант наноси­ла парфуми і давала нам нюха­ти. А те, що я купила у «золотому» флакончику, не тримає запаху на­віть годину…

Франція, Париж

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за органі­зацію цікавої подорожі.