Гарячі «Турецькі ночі»

Чимало років Туреччина є лідером літнього відпочинку на морі серед українців. Туреччину є за що любити, і річ не лише в готельному All inclusive («Все включено»). Тут вміють гармонійно поєднати і морський відпочинок, і цікаву екскурсійну програму, і розваги на будь-який смак та гаманець, і шопінг.

Від багатьох готелів туроператори організовують безкоштовні цілодобові (!) трансфери у провідні магазини шкіри, хутра та текстилю — до Кемера, Анталії. Цілодобово працює супермаркет турецьких національних солодощів під Анталією, куди теж організовують доїзд.

НЕ плануєте витрачати гроші на шопінг, турки заманюють на релакс у національне спа — турецьку баню (хамам). Там пропонують мильний масаж, який у давнину розслабляв турецьких султанів. Журналіст «ВЗ» теж відвідала турецьке спа і рекомендує туристам не пошкодувати 15−25 доларів на комплекс релакс-процедур у хамамі.

Цьогорічну відпустку вирішила провести у курортному містечку Белдібі, що неподалік популярного молодіжного курорту Кемера, за 30 кілометрів від Анталії. Бронювала десятиденний тур заздалегідь — у грудні 2017 року. Обирала Белдібі через дві причини. Перша — його пляжі та море екологічно чисті, відзначені «Блакитним прапором» (за станом на 2016 рік, Туреччина у цій відзнаці на третій сходинці, тут прапор отримали 414 пляжів). Друга — географічна близькість від Анталії: щоб з трапу літака швидко дістатися до готелю і насолоджуватися морем.

Белдібі має оригінальну розшифровку: Bel — талія, пояс, dibi — дно. Назва походить від річки з однойменною назвою.

Мене вразили неймовірні Таврські гори, які туристи жартома вважають широкоплечими охоронцями готелю, де я мешкала. У містечку немає сільського господарства, бо гірські землі неродючі. Місцеві живуть з туризму, а це з кінця квітня до кінця жовтня.

…Зі Львова до турецької Анталії — дві години і п’ятнадцять хвилин льоту. Оскільки анталійський аеропорт традиційно «тріщить по швах» від великої кількості авіарейсів, наша туристична група зіткнулася з першою незручністю. Довелося доволі довго (понад 25 хвилин) чекати на свій багаж. Спершу в летовищі ніяк не могли обрати, з якої лінії подати валізи. Коли нарешті вирішили, українські туристи нервово чекали, коли вже виїде перша сумка…

Оперативно реєструємося у нашого туроператора і гайда трансфером в готель. По дорозі наш тургід розповів про особливості відпочинку в Туреччині. Перше застереження — обережно на дорогах, особливо на «зебрах». Тут не прийнято пропускати пішоходів на зебрі, як це заведено у цивілізованих країнах. Особливо не церемоняться з пішоходами водії трансферних автобусів, які завжди поспішають. Друге застереження — оскільки наш відпочинок припав на ісламське свято Ураза-байрам, з готелю на пляж (якщо, звісно, готель не має свого пляжу) не варто виходити лише у купальнику. Поліція може затримати і зробити зауваження. У кращому випадку відправить у готель переодягатися.

Якщо їдете на море у Туреччину, каже наш тургід, не забувайте про чайові офіціантам, барменам, а з продавцями «тор гуйтеся до втрати пульсу». Тургід запропонував дати символічний бакшиш водію нашого трансферу. На це туристи відреагували негативно. Мовляв, кермування — це його робота, в Україні не прийнято золотити ручку водіїв. Згодом тургід вирішив підняти нам настрій і зняти напругу після попередньої пропозиції. «Ось ви, білява панночко (показує на мене. — Авт.), матимете дуже хороші знижки в магазинах, — каже тургід. — Турки люблять білявок, зроблять для вас колосальні знижки, може, навіть і 90%. Вам буде легко торгуватися з нашими темпераментними красенями». Туристи в автобусі навіть зааплодували… Я вже розмріялася про халявні турецькі смаколики та обновки, але, на жаль, реалії були цілком протилежні. Турки навідріз не хотіли робити мені навіть символічних знижок. На моє прохання про торг дехто реагував нервово. Мовляв, «Така, як ти (не зрозуміла, по чому вони судили. — Авт.), може собі дозволити заплатити повну вартість». А ось турецькі продавці-жінки охоче робили мені непогані знижки на сувеніри та лукум. Тож не варто вірити у стереотипи про білявок і турків, що люблять торгуватися.

…І ось ми поселилися в готель, час іти на пляж. Цього року клімат запрограмував ранній старт сезону на Анталійському узбережжі. Хоча температура повітря була 30 з невеличким плюсом і час від часу дощило, вода в морі була не по сезону теплою — 25−26 градусів.

ВІДПОЧИВАЛА у компанії росіян, білорусів, латвійців, литовців, німців, турків. Українців у нашому готелі було мало. Російські туристи залюбки «наводили дружбу» з українцями. Коли дізнавалися, що я з «бандерівського Львова», — не загострювали політичних кутів. Лише один старший пан з Москви намагався уточнити, чи в Україні справді громадянська війна, бо Путін каже, що російських військових там немає. Декого з російських відпочивальників здивувала ще одна річ. Якщо російських солдатів на сході України немає, тоді навіщо Путін відправляв до України гуманітарну допомогу? Краще б допоміг своїм пенсіонерам, які ледве зводять кінці з кінцями.

Оскільки я приїхали відпочивати, а не влаштовувати політичні дискусії, зосередилася на розвагах. Готельна анімація — окрема тема. Це складова Ultra all inclusive і візитна картка відпочинкової Туреччини. Щодня у готелі денні, вечірні та нічні (для дорослих) розваги. Вдень я брала участь у майстер-класах зі східних танців, які проводив танцюрист зі стажем Алі. Сказав мені, що гастролював у Києві та Одесі, Україна йому сподобалася. Зізнаюся, складно опанувати східний танець, хоча збоку виглядає, що нічого надзвичайного в цьому немає. Наступного дня дошкуляла крепатура.

На пляжі можна покататися на банані (5 доларів з особи), політати над морем на повітряній кулі — 50 доларів. Морська прогулянка узбережжям на яхті — 20 доларів, дайвінг — 35.

Популярною є пінна паті, яку вдень організовують на танцмайданчику біля пляжу. Під сучасну музику гостей «поливають» піною. За кілька хвилин усі по вуха, наче у пральній машині.

З 22-ї години — нічні програми для відпочивальників — «Біла вечірка», вечір живої музики, камеді-клаб у турецькому стилі, «Турецька ніч», вогняне шоу, факір-шоу, виступи йогів з Африки… Зокрема «Біла вечірка» (такі заходи проводять в Італії та Австрії) зібрала кілька тисяч учасників в білому одязі, серед яких були не лише гості нашого готелю, а й жителі сусіднього Кемера та Анталії. Хто прийшов у білому, отримав у подарунок авторський алкогольний коктейль.

На факір-шоу гостям показували фокусне мистецтво — головний аніматор Тарік лягав на дошку, в яку забиті великі цвяхи. Другий показ був не менш напруженим. На очах гостей на сцені збили кілька пляшок від вина. На скло має лягти наш безстрашний Тарік. Інший аніматор, Гюндус, викликає мене на сцену. Разом із туристкою із Білорусі маємо «бути вагою» для Таріка, який лягатиме на скло. Зі страхом виходжу на експеримент. Не покидала думка «А раптом Таріку буде боляче»… Крадькома підходжу до розбитого скла, щоб перевірити, як повернуті осколки. Усі вони мали би боляче врізатися у тіло аніматора. І ось підходимо на експеримент. Аніматор взяв під руки мене та мою колегу і босими ногами пройшовся по склі.

Другий експеримент — випробування склом плечей майстра. Наше завдання — стати ногами на його груди і постояти кілька секунд. Коли Тарік піднявся, подивилася, як там його плечі. Не було жодної подряпини, хіба що до шкіри причепилися кілька дрібних шматочків скла. І це при тому, що перед цим аніматор лягав на гострі цвяхи. Такий самий експеримент провів на грудях — теж жодної подряпини.

Наступного дня вирішила вивідати секрет. Та марно, Тарік як води в рот набрав: «Я майстер, мені все під силу. Займаюся йогою, маю міцний прес».

Сподобалася мені «Турецька ніч» — родзинка вечірньої шоу-програми. Це виступи національних колективів, що знайомлять туристів з культурним колоритом Туреччини. Напередодні «Турецької ночі» гостей пригощали лукумом та шербетом. До зали, де відбувалося шоу, усіх гостинно проводжали чоловік та жінка в національному турецькому одязі. Гості з інших країн аплодували артистам, а корінні турки в унісон виконували з ними національні хіти.

ПІСЛЯ вечірніх шоу — дискотека до 4-ї ранку. Усі столики «на першій лінії», що біля танцмайданчика, завжди заздалегідь за броньовані. Там «приземлялися» VIP-гості — власники тур фірм, готелів, магазинів та інших компаній Белдібі. Приїжджали на дорогих автівках. Для них вхід на дискотеку був платним — 10 доларів. Плюс-мінус стільки ж коштували алкогольні напої, зокрема авторські коктейлі. Зауважила, місцеві VIPи люблять розваги, поглядом поїдають танцівниць на дискотеці. Згадала сюжет із фільму «Роксолана. Величне століття», коли султан з відкритим ротом дивиться на танці дівчат з гарему.

На нашу дискотеку без запізнень приходив молодий чоловік, який носив у відрі оберемок червоних троянд. Одного дня він підійшов до мене, коли я танцювала. Спершу не зрозуміла жарту. Подякувала хлопцеві, сказала, що у нас не прийнято самій собі купувати квітку. Турок подарував мені троянду і сказав, що це від чоловіка, що за тим столиком (і рукою показав на столик). На знак подяки кивнула турку головою і сказала переказати йому сok tesekkur ederim (дуже дякую). Туристка Ірина, яка роками їздить на відпочинок до Туреччини, пояснила мені, що тут прийнято дарувати на дискотеці троянди жінці, танці якої найбільше сподобаються. За це потрібно подякувати своєму фанату. До близькості це не зобов’язує, але шанувальник може запросити вас до свого столу на келих вина, щоб познайомитися, поспілкуватися…

Усі фото авторки