«Мішу є за що любити — і є за що ненавидіти»

Коли дізналася, що побуваю у Грузії (поїздка відбулася завдяки авіакомпанії YanAir та Центру розвитку туризму), думала, що першим моїм репортажем з цієї країни буде розповідь про пам’ятки архітектури старого Тбілісі й смачнюще вино. Та коли наш бусик проїхав центральним проспектом Шота Руставелі, своє рішення змінила. Бо побачила перед парламентом Грузії намети і кількасот людей, які вийшли на мітинг. Подумала, що стала свідком чергового грузинського Майдану…

Того дня поліція затримала кількох членів опозиційної партії «Єдиний національний рух» і намагалася розібрати намети. Про те, чого вимагають демонстранти під стінами парламенту, я запитала у грузинського політолога Тенгіза Цулашвілі.

— Акції протесту розпочалися у Грузії наприкінці травня. Їх ініціатором став Заза Саралідзе — батько 16-річного підлітка, якого вбили взимку у центрі Тбілісі. Саралідзе вважає, що прокуратура провела розслідування цієї справи необ’єктивно і покриває одного з учасників інциденту — сина екс-співробітника відомства. Наприкінці травня суд виправдав одного зі звинувачених, іншому пом’якшили покарання. Саралідзе домагався справедливості в прокуратурі. Як наслідок, головний прокурор подав у відставку. Можна було розпочати нове розслідування. Але справа стояла на місці. Врешті-решт опозиційні партії «Європейська Грузія», «Єдиний національний рух» та інші висунули зовсім інші вимоги. Найголовнішою з них є відставка уряду. Це не зовсім правильно. Бо, спекулюючи на трагедії окремої родини, політики перетворили мітинг за справедливість на майданчик під свої конкретні вимоги.

— Можливо, грузинів справді не задовольняє теперішня влада? І у Грузії знову стає популярним екс-президент Саакашвілі?

— Ні. Коли 2013 року партія «Грузинська мрія» Бідзіни Іванішвілі прийшла до влади, багато хто зітхнув з полегшенням. За час правління Саакашвілі у Грузії було кількасот тисяч політичних в’язнів. Люди боялися навіть брати слухавку, коли телефонував хтось невідомий. На політичні теми взагалі намагалися тоді не говорити…

Водночас за часів Саакашвілі були економічні зрушення. Сільське господарство вивели на належний рівень, було створено нові робочі місця. Міша чудово все робив до 2005 року, а потім елементи, які до нього «примкнули», зіпсували ситуацію. І зіпсували його реноме. Оточення завжди губить царів…

Не можу сказати, що всі не задоволені владою, за якою стоїть бізнесмен Іванішвілі. Нещодавно міністр внутрішніх справ таке зробив, що йому всі плескали: мирно розібрався на мітингу, на якому представники протилежних поглядів готові були одні одних порвати на шматки. А він урегулював конфлікт і не допустив сутички.

Тобто у владі є розумні люди. Можливо, Іванішвілі варто би було поміняти декого з них, щоб система запрацювала краще.

Власне мітинг, що відбувається під стінами парламенту, свідчить про те, що все-таки щось треба змінити.

— Екс-президент Міхаїл Саакашвілі — ціла епоха в житті Грузії. Розмовляла з багатьма грузинами і бачу, що ваші люди розділилися: одні його досі люблять і поважають, інші — відверто ненавидять.

— Мішу є за що любити і є за що ненавидіти. Я особисто ставлюся до нього негативно. Ненавиджу! Бо він багато чого дозволив своєму оточенню. За це йому нема прощення. Багато людей, навіть цілі сім’ї, зникали невідомо куди.

Кількасот грузинів за час правління Міхо поїхали з рідного дому в пошуках притулку й роботи. Водночас, коли Саакашвілі тільки став президентом, зробив дуже багато. Почав із доріг, потім створив нову систему юриспруденції, повністю «перезавантажив» поліцейську систему. Однак мало хто знає, що Саакашвілі це робив за підтримки… Іванішвілі, який тоді фінансував усі ці програми й проекти.

Президент Саакашвілі був впертим і наполегливим. Якщо сказав, що за місяць треба щось збудувати, значить, за місяць ця будівля мала стояти. Якщо хтось не виконував його наказів, уже завтра не працював на посаді. У цьому я Саакашвілі підтримую.

Саакашвілі був дієвим президентом, і якби так продовжив і далі, з ним би ніхто не зміг зрівнятися! Однак потім почалися страшні репресії. Саакашвілі знав про це, але мовчав. За це його і ненавидять деякі люди.

— Як би там не було, корупцію Саакашвілі вдалося викоренити…

— Тільки на середньому і низькому рівнях. У верхах все залишилося, як і було. Коли оголошували тендери на якесь величезне будівництво, у конкурсах брали участь люди з його близького оточення. І завжди вигравали ці тендери. Починаючи з 2003 року, в Грузію зайшли 42 російські компанії. Усі стратегічні об’єкти, які зараз обслуговують Грузію, — це все російські компанії. Передача електроенергії країною — російська, водопостачання також. Чи могли б ці компанії потрапити на наш ринок, якби вони не поклали валізки, наповнені зеленими банкнотами?..

А «в низах» — так, корупцію було знищено.

— Чула, Саакашвілі критикують також за так званий Міст миру. Чому цей об’єкт не сподобався грузинам?

— Сам міст справді чудовий. (Пішохідний міст через ріку Куру. 156-метрова металева конструкція вкрита склом. — Г. Я.). Але стоїть не там, де треба. Як можна було таку сучасну конструкцію вліпити у старій частині міста? Cаакашвілі хотів, як цар, виглядати зі свого палацу і бачити щось незвичайне. От і збудували для нього такий міст. Хоча, можливо, через кількадесят років цей міст сприйматимуть по-іншому. Колись Ейфелеву вежу також у Парижі не сприймали. А тепер вона стала візитівкою столиці Франції.

— Саакашвілі казав, що головним експортом Грузії до Росії стало не вино, а злодії в законі та інші кримінальні елементи. А тепер грузини, замість подякувати, звинувачують екс-президента у порушенні прав людини…

— Мені відомі факти, коли о четвертій ранку підіймали з ліжок бізнесменів, везли їх у КПЗ, допитували. Там сидів нотаріус і відразу переоформляв весь бізнес на когось іншого. У них був так званий спецфонд, куди переказували гроші тих бізнесменів. Людина ставала банкротом… До Росії ніхто нікого не висилав. Люди самі поїхали. Квартири свої віддавали задарма, аби тільки виїхати за межі Грузії. Через страх багато бізнесменів втекли, залишивши нажите майно. Це відбувалося, можливо, не з відома Саакашвілі. Деякі негідники прикривалися його іменем. Але вони входили до його оточення. Якщо у сім’ї син щось накоїв, за нього відповідає його батько. Так і у політичній владі. За вчинки своїх негідників відповідає президент.

— Поблизу Моста миру Саакашвілі збудував дім для своєї пасії. Це правда, що він дуже любив жінок?

— (Сміється. — Г. Я.). Цим йому дорікати не можна. Вітаю таких чоловіків, які люблять жінок. Це не мінус для чоловіка. Хай вони у сім’ї зі Сандрою з’ясовують стосунки… Якби у мене було стільки грошей, як у Міхо, я би також своїй пасії збудував дім.

— У Грузії ходять чутки, що за державні кошти Саакашвілі літав до США, де йому кололи ботокс. Це правда?

— Про ботокс не знаю, але у «Ютубі» гуляє відео, на якому знаменита німецька масажистка Дороті Штерн, відома під псевдонімом Dr. Dot, робить нашому екс-президенту масаж зубами на все тіло… А потім вона вела блог і розповідала багато подробиць. І начебто на це йшли шалені гроші з держбюджету. Прокуратура публікувала документи, де було детально розписано витрати державних коштів. Хоча у це важко повірити. Бо Саакашвілі був багатою людиною, і йому не треба було на такі речі залазити до грузинської скарбниці.

— Як відреагували грузини, коли їхній екс-президент очолив Одеську облдержадміністрацію?

— Офіційний Тбілісі розповів світові про те, що Саакашвілі злочинець, і раптом його в Одесі зустріли з розпростертими обіймами… Через це в декого з’явилася маленька антипатія до українців. Бо ми тут оголосили його в розшук, а ви приймаєте його як національного героя. Хіба так можна? Ми ще тоді казали: ось побачите, українські брати, що Міхо у вас там накоїть. І коли одесити приїжджали до нас у гості, розповідали: сподіваються, що губернатор зміниться. Але я їм казав: не зміниться, бо він яким був клоуном, таким і залишиться.

Тбілісі, Грузія