Римські канікули

На годиннику — пів на дев’яту ранку. Ще кілька хвилин тому світило яскраве сонце. Можна було милуватися надзвичайними краєвидами з вікна автобуса. Аж раптом усе накрив густий туман. Це — смог Вічного міста. Тут рідко падають дощі, тому городянам доводиться дихати шкідливими речовинами.

Населення Рима — майже 2,8 млн. Якщо рахувати з міською агломерацією — 3,7. І це без нелегалів, які злітаються сюди як бджоли на мед. У столиці завжди можна непогано заробити. Та й “загубитися” тут легше.

Щороку Рим відвідують понад 10 млн. туристів з усього світу. Якщо вірити соціологічним опитуванням, жити у столиці мріє кожен четвертий італієць. А от самі жителі Рима від міста не у захваті: автомобіль припаркувати ніде, на дорогах — кілометрові затори. Якщо пощастило успадкувати від бабусі квартиру у центральних історичних кварталах (а сім’я в італійців — то святе), помешкання здають в оренду, а самі перебираються на околиці. Тут і повітря більш чисте, і ціни — нижчі. Коли зайшла в один із супермаркетів на “задвірках” Рима, не знала, за що хапатися. 15-22 євроценти (орієнтовно 4,60-6,80 гривні) — за стільки можна купити маленьку упаковку йогурту. Дешевше, ніж у нас, можна придбати каву, сир, спагеті та багато інших продуктів. А от цигарки у Римі так просто не купиш. Реалізують тютюнову продукцію через спеціальні автомати. Щоб придбати сигарети, замало внести грубу купюру в апарат — треба ще медичну книжку просканувати. Кожному покупцю ставиться відмітка, що він є курцем. Якщо колись захворіє на рак легень, оплачуватиме лікування з власної кишені.

Біля супермаркету зустріли українця — почув рідну мову і привітався з нами. Молодий чоловік — зі Старого Самбору. Перебрався з України в Італію разом з дружиною та двома маленькими синами. Каже, тут для дітей бачить більші перспективи, адже країна є членом Євросоюзу.

В Італії проживає одна з найбільших українських діаспор у Європі — близько мільйона. У Римі українців — десятки тисяч. Наша група ходила з жовто-блакитними хустинами, однак земляки до нас рідко признавалися (за винятком туристів, які також приїхали побачити легендарне місто).

У неділю відвідали Службу Божу у соборі Святої Софії — греко-католицькому храмі, збудованому у 1960-х роках за кошти, які зібрав єпископ УГКЦ, Патріарх Йосиф Сліпий. Це — центр духовного життя українців, які живуть і працюють у Римі. Помітила, що людей на Літургію зібралося мало. Священики пояснюють: більшість приїздить сюди помолитися на великі свята. Хочуть заробити копійку, тому й часто працюють по неділях.

“Купит путивник!” - звертається до мене чоловік-індус. Простягає довідник, надрукований українською. У Римі всі торгаші, крам яких орієнтований на туристів, - “поліглоти”. Цей точно орієнтований на вихідців зі Східної Європи. На його ятці красується табличка - “U nas taniej, niz w Biedronce” (польською - “У нас дешевше, ніж у “Бєдронці”, одному з найбільших і найдешевших супермаркетів Польщі). Обираю магнітик за 2 євро (приблизно 62 гривні) і витрушую з кишені дріб’язок — 1,40 євро (приблизно 43 гривні). Продавець кривиться, крутить головою, але потім кладе монети до коробочки з грішми. Сторгувалися.

Прошу у нацгвардійця дозволу сфотографуватися з ним (військові патрулюють Рим, озброєні “до зубів”). Чоловік усміхається: “Можна, але коли закінчиться моя зміна”. Розповідає, що сам він — із Неаполя, у Римі проходить службу. Про Україну багато чув, знає, що у нас війна. Каже, українці йому подобаються, бо дуже працьовиті.

По місту наша група пересувається на метро. Це — швидко і відносно недорого. Одноразовий квиток коштує 1,5 євро (орієнтовно 47 гривень). Він дійсний протягом години. Одного разу навіть встигли організовано пересісти з метро на автобус. Хоча контролерів не бачила, “зайцем” і з протермінованими квитками бажано не їхати. Як попередив нас отець Олег Кравчук (жив у Римі, коли був студентом), штраф за адмінпорушення — 50 євро (1550 гривень). Порадив після користування громадським транспортом протирати руки антисептиками. Рим — густонаселене місто. “Підчепити” тут можна найрізноманітніші збудники, з якими наша імунна система ніколи не контактувала.

Якщо приїхали у Рим не як турист, а як паломник, то у першу чергу відвідаєте святі місця, а вже у кінці мандрівки — Колізей, місце масового вбивства перших християн (переслідувати послідовників християнства у Римській імперії почали у другій половині І ст. н. е.).

Кожен паломник вважає своїм обов’язком піднятися Святими сходами. Вважається, саме ці 28 сходинок подолав Ісус Христос, коли йшов на суд до Понтія Пилата. У 326 році їх привезла з Єрусалима свята Олена — мати імператора Костянтина Великого, який припинив переслідувати християн. Віруючі піднімаються по сходах на колінах, читаючи молитви. Ті місця, де падали краплі крові Христа, закриті віконечками. Торкаюся їх і відчуваю ледь вловимий запах ладану...

У базиліці Санта-Марії-Маджоре зберігаються ясла Христа. Реліквію вивезли з Палестини до Рима у 642 році. Дощечки, виготовлені з оливкового дерева, помістили у дорогоцінний релікварій, який встановлений у крипті під головним вівтарем храму. Поклонитися реліквії можна 25 числа кожного місяця. У самій базиліці — тихо, як у домівці родини, в якій нещодавно з’явилося поповнення. Віруючі ходять навшпиньках і розмовляють пошепки, наче бояться розбудити новонародженого.

Неможливо побувати у Римі і не відвідати Ватикан. Навіть якщо ви — атеїст, від пропозиції побачити на власні очі найменшу державу у світі навряд чи відмовитесь. На її території розташовується найбільший християнський собор у світі — собор Святого Петра і Музей Ватикану, де зберігається найбільша мистецька колекція у світі. Скільки разів би не відвідували Ватиканський музей, щоразу будете бачити щось нове. Експозиційні зали — 9 км завдовжки, а самі експонати часто замінюють, бо їх настільки багато, що це — єдина можливість виставити на показ усю збірку шедеврів світового мистецтва.

Неподалік Ватикану розташовується Замок Святого Ангела. Спочатку це була гробниця, в якій покоїлися останки імператорів, потім — фортеця, згодом — замок. Пізніше масивна будівля виконувала функцію резиденції Пап, сховку для їхніх цінностей і в’язниці, де відбував покарання “єретик” Джордано Бруно. Тепер тут — Військово-історичний музей.

Схоже, найпопулярніше місце у Римі - це фонтан Треві, найбільший у Римі (майже 26 м заввишки і 50 завширшки). Людей тут — не пройти не проштовхатися. Замість того, щоб милуватися архітектурною перлиною (фонтан створює оптичну ілюзію, наче “виходить” зі стіни будинку, є продовженням фасаду), пильнуєш за особистими речами. У цьому натовпі торгаші із Сенегалу продають японським туристам китайські копії сумок відомих італійських брендів. Це також — одна з “родзинок” “міста на семи пагорбах”...

Автор дякує за організацію мандрівки Паломницькому центру Матері Божої Неустанної помочі.

Фото автора та Андрія Гелия