Америка нам допоможе?

Виглядає на те, що без дружнього, сильного плеча Україні тяжко буде дати раду з агресором на сході. Одними економічними санкціями, з якими так довго “теляться” в Європі, окупанта не спам’ятаєш, перемоги не здобудеш. Воюють проти нашої держави не якісь там фанатики-аматори із дубельтівками, а добре вишколені і оснащені російські найманці. Та чого там приховувати — кадрові військові Російської Федерації із новітньою зброєю. Це “брати-слов’яни” із реактивних установок “Торнадо” на своїй території гатили по наших хлопцях під Зеленопіллям. Це вони ракетами знищили транспортний Ан-26, що віз продукти нашим солдатам. Це вони своєю авіацією з провокаційною метою бомбардували Сніжне, у зоні проведення антитерористичної операції збили нашого винищувача Су-25. Уже не криючись, Росія намагається потопити безблокову Україну у крові. Поставити на місце агресора українці можуть з допомогою іншої супердержави. Тієї, підпис якої стояв під Будапештським меморандумом, що так і не гарантував нам безпеку...

Підбадьорити нас у боротьбі з ворогом має закон про запобігання російській агресії, що його готують в американському Конгресі за ініціативи сенатора Коркера. Суть документа в тому, щоб Сполучені Штати невідкладно, за спрощеною процедурою, без жодних зволікань могли надавати військову допомогу дружнім країнам, які не є членами НАТО. До таких друзів у проекті закону зараховують Молдову, Грузію, Азербайджан, Боснію і Герцеговину, Косово, Македонію, Чорногорію, Сербію, Україну. У разі ухвалення такого закону американський уряд міг би безперешкодно постачати новим союзникам протитанкову, зенітну зброю і боєприпаси, гранатомети, міномети, кулемети, снайперські гвинтівки, броньовану техніку на зразок всюдихідних “Хаммерів”, транспорт багатоцільового призначення, розміновувачі, польові госпіталі тощо. Те, що так потрібно зараз Україні. Окрім усього — навчати військових. Експерти не виключають, що у військовій “посилці” могли би бути навіть ефективні гелікоптери “Апачі” із високоточною зброєю, яка довела свою ефективність під час антитерористичної операції в Афганістані. Наразі все, що змогла отримати Україна від американців з часу російської навали, — бронежилети і сухпайки. Дякуємо і на цьому, але цього мало...

Законопроект Коркера також передбачає внести зміни до федерального закону про природний газ, які дозволяли б із резервів США експортувати енергоносії у ті країни, члени Світової організації торгівлі, які потерпають від паливного шантажу. Йдеться, зокрема, про “асоційованих” з ЄС Україну, Грузію, Молдову. А ще — допомагати цим країнам у розвитку альтернативних джерел енергії.

Інша “фішка” документа — табу американським відомствам і установам вчиняти будь-які дії, які означали би визнання юрисдикції Росії над окупованим Кримом. Законопроект передбачає також фінансування з американського бюджету інститутів громадянського суспільства у країнах, що зазнають тиску, їхніх політичних і неурядових організацій, незалежних ЗМІ, активізацію освітнього, культурного обміну з країнами пострадянського простору.

При президентові Клінтоні статусом MNAS (“головний неНАТОвський союзник) скористалися в оборонних цілях Йорданія, Нова Зеландія, Аргентина, при Буші-молодшому — Бахрейн, Філіппіни, Таїланд, Кувейт, Марокко, Пакистан, при Обамі — Пакистан. Є шанси потрапити у цей список Україні. Серед американського політикуму достатньо наших лоббістів, які вимагають, щоб американська адміністрація не відсиджувалася у кущах, коли у Донбасі ллється кров. Питання в тому, наскільки швидко можуть прийняти закон Коркера, коли саме завізує його господар Білого дому.

“Наша людина” у Вашингтоні, журналіст Мирослава Гонгадзе, скептично оцінює оперативну появу цього документа. “Законопроект мають погодити: за порядком — комітет Сенату, комітет Палати представників, — розповіла телеведуча програми “Час-тайм”. — Потім винесуть на голосування у Палаті та Сенаті. Потім його узгоджують між двома. Знову ухвалюють. І лише тоді він може лягти на стіл президенту на підпис. Так що, швидше рак свисне...”.

Буде прикро, якщо графомани на капітолійських пагорбах пов’язнуть у радянському бюрократизмі. Це просто недопустимо. Якщо нашим друзям за океаном дорога демократія і свобода, вони повинні згадати фразу класика пролетарських революцій: “Зволікання — рівнозначне смерті”.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології Києво-Могилянської академії, директор Школи політичної аналітики

Америка може допомогти Україні зброєю. Так само, як країни Європейського Союзу, для прикладу — Велика Британія, Польща. Йдеться у тому числі про так звану продукцію подвійного призначення, обладнання, спорядження, засоби, які потрібні для антитерористичних операцій. Така допомога може бути надана, попри бюрократію.

Пригадую, під час Майдану в деяких європейських країнах прийняли рішення не постачати в Україну зброю, яка могла бути використана проти демонстрантів. Тож тепер нам треба пройти певні бюрократичні процедури, щоб скасувати ці заборони.

Американці завжди намагаються залишити можливості для дипломатичного вирішення збройних конфліктів. Водночас серед усіх країн Заходу США діють найпослідовніше, найрішучіше для відвернення російської агресії проти України. Америка може взяти на себе відповідальність за безпеку України, чого, через зав’язаність на економічних контактах з Москвою, не робить надто обережна Європа...