Оксана Муха вкотре довела: українська пісня — це не просто музика, а жива пам’ять, сила і душа народу

Із перших хвилин виступу стало зрозуміло: глядачів очікує не просто концерт, а справжнє мистецьке дійство. Оксана Муха, відома своєю унікальною манерою виконання та особливою любов’ю не лише до творчості Квітки Цісик, а й Богдана Весоловського, творів Кос-Анатольського, а також пісень Горчинського, подарувала слухачам програму, наповнену ніжністю, драматизмом і світлою ностальгією. Її голос — чистий, проникливий і водночас потужний — торкався найпотаємніших струн душі.

У програмі прозвучали як добре знані українські пісні, так і нові композиції, які публіка зустріла з особливим теплом. Кожен номер супроводжувався продуманою сценографією та живим музичним супроводом, що лише підсилювало емоційний ефект. Особливу атмосферу створювали світлові рішення та камерність театрального простору, який ідеально підкреслив інтимність і щирість виконання.

Глядачі не приховували свого захоплення: тривалі овації, вигуки «браво» та сльози на очах стали найкращим свідченням того, наскільки глибоко пісні у виконанні улюбленої співачки торкнулися сердець присутніх. Багато хто відзначав, що такі події сьогодні мають особливе значення, адже вони не лише дарують естетичну насолоду, а й зміцнюють національний дух.

— Попри те, що концерти відбулися у дуже важливий день — Світлий понеділок, коли багато людей роз]їхалися у гості до родичів, чи відвідати могили померлих, я дуже тішуся, що на мої концерти прийшло так багато людей, — розповіла журналістці «ВЗ» Оксана Муха. — А яке грандіозне святкування відбувалося у Шевченківському гаю! Навіть у такий складний для артистів день на моїх концертах"Ретро українського серця" був заповнений зал.

— Разом з вами на сцені був і ваш батько — пан Володимир…

— Це була особлива «родзинка». Тато не вперше виступає зі мною, і я від цього дуже щаслива. А ще гості моїх концертів відзначили особливий гумор, що панував цього вечора у залі.

— Ви сподівалися на такий аншлаг?

— Нам бракувало тої неділі перед тим, бо ж то був Великдень. На концерті було задіяно дуже багато людей — 28 осіб, ми потім всі дякували одне одному за лаштунками. Цього разу це не був просто концерт. Це були актори, це було дійство. Була дуже особливо зроблена сцена з правильно опрацьованим світлом театрального світловика пана Антона. А відомий режисер Театру імені Марії Заньковецької Богдан Ревкевич настільки мудро пропрацював сценарій, що на сцені вийшов цілий фільм. Це було дійство — історія кохання Ренати і Богдана Весоловського «Бонді», про яке насправді знають дуже мало людей. Актори-заньківчани настільки професійно спрацювали, що мені бракує слів, щоб висловити їм свою вдячність. Важливо, що ми дали людям можливість почути історію кохання у піснях, дали можливість прожити це неймовірне дійство разом з акторами. І не лише музично, а й візуально. Це вперше за 20 років моєї творчості ми зробили таку театралізовано-співочу виставу.

— Але ж окрім пісень Весоловського, звучали й інші твори українських композиторів?

— Звісно. Звучали пісні Кос-Анатольського, Івасюка, Горчинського. Я собі навіть дозволила заспівати «Сизокрилий птах», яку з італійської колись переклав Роман Кудлик, і яку вперше заспівала італійською та українською Софія Ротару, а потім Джамала. Окрім цього, у фоє Театру відбулася виставка картин українського художника Ніко Струса, серед яких робота, розміром 2 на 3 метри, яку він створив спеціально для кліпу «Не забувай мене». Його картини виконані на шкірі. Ніко Струс — мій чоловік.

Саме цього вечора Оксана Муха вкотре довела: українська пісня — це не просто музика, це жива пам’ять, сила і душа народу. Її виступ став яскравим підтвердженням того, що справжнє мистецтво здатне об'єднувати, зцілювати та надихати.

Концерт «Ретро українського серця» без сумніву увійде до числа найяскравіших культурних подій Львова цього року, залишивши по собі довгий післясмак світла, краси і гордості за українську культуру.