Незрячий ветеран освоїв гончарство

Відтак довелося перенести кілька операцій (в Україні та за кордоном). Однак відновити зір так і не вдалося. Але чоловік знайшов себе в житті - освоїв комп’ютер, смартфон.

Після реабілітації він розглядав різні варіанти професій. Спочатку мав намір стати масажистом. Та згодом передумав і вибрав більш творчу справу.

Пройшовши навчання у межах реабілі­таційного проєкту «Гончарство у темряві» (Вінниця), пан Руслан отримав гончарний круг, пічку для випалювання готових ви­робів, необхідні матеріали та інструменти. На домашньому балконі облаштував ро­боче місце.

У відпрацюванні техніки, випалюван­ні та глазуруванні ветеранові допомагає відомий майстер народного мистецтва Сергій Івашків.

«Дуже подобається це заняття, яке на­дихає, відволікає від сірої буденності, — каже герой нашої розповіді. — У мене очі перенесені в руки, пальці. Усе сприймаю на дотик».

Тепер в активі ентузіаста — чимало пив­них кухлів, ваз, макітр, чашок, горняток, тарілок різної форми, підсвічників тощо. Кожна річ — унікальна, створена з прискі­пливою увагою до деталей.

Працює майстер у техніці легендарної сокальської кераміки. Намагається від­новлювати традиційні орнаменти, вклада­ти душу у свої витвори, «пишучи» сучасну історію українського ремесла.

Особливо цінна технологія виготовлен­ня — багатоступенева, копітка, заснована на традиційних прийомах ручної праці. Усі етапи вимагають майстерності, терпіння та глибокого знання справи — підготовка глини, формування виробу на гончарному крузі, покриття білим ангобом, ритування, випал.

Такий посуд упізнають одразу: широкі, лапідарні мазки зеленого, жовтого й бру­натного кольорів на білому тлі, великі ви­разні композиції із птахами, гілками, пиш­ними квітами, соняшниками, розетами чи навіть годинником. Названими візерунка­ми прикрашають кахлі, тарелі, дзбанки, миски тощо.

Зауважимо, що сокальську кераміку внесено до Національного переліку еле­ментів нематеріальної культурної спад­щини. Митець дякує всім, хто підтримує ручну працю та цінує речі, створені не кон­веєром, а пальцями й серцем.

Авторка: Алла Ковальська