До великоднього столу приготує ще й гриби-сморжі
Настала пора перших грибних екзотів! Ними називають чудернацькі, з кучерявими шапочками (як перуки у королівсько-дворянської знаті XVIII століття), їстівні сморжі (вони ж зморшки). Декому їхня коричнева голівка нагадує бджолині соти або ядро волоського горіха. Цього кулінарного добра можна з початку квітня до середини травня чимало надибати не тільки у лісах, а й у садах, біля яблунь і груш, поміж опалим листям і ранньою травою
Чималенький пакет сморжів придбала на бережанському ринку пані Люба, колишній медик, нині пенсіонерка. Розповіла нам, що ці гриби купила у жіночки зі села за 135 гривень, хоча та на початках просила 150.
— Оце зараз піду додому, відварю сморжі, поставлю у холодильник, а на свята зроблю з них фантастичну підливку, — каже жінка, на покупку якої зглядався весь базарний народ. А потім продовжує: «Сама я походжу зі Скали-Подільської біля Борщова. Пригадую, коли ще була пацанкою, у нас цих сморжів росло довкола повно…»
Просимо пані Любу розповісти власний рецепт приготування кучерявих лісових дарів.
— Спершу сморжі слід добре промити, бо в їхніх шапочках може бути пісок, комахи. Потім відварити у підсоленій воді хвилин зо п’ять (столичні кулінари рекомендують відварювати втричі довше. — І. Ф.). Відкидаємо зварену масу на друшляк, щоб стекла вода, а потім тушкуємо її на пательні зі сметаною, цибулькою, приправами і ще з усім тим, чого самі хочете.
Я додаю петрушку. Приготовлені сморжі можна використовувати як доповнення до гарніру або ж їсти їх як окрему страву. Смакота така, що не описати!
Щоб заохотити вас до полювання за сморжами, скажу, що у Франції (а там, повірте, знають толк у грибах!) сморжі у рейтингу кулінарів на другому місці після трюфелів.