Два тижні до зими, а він збирає «шалені» гриби!

— Для такого пізнього періоду білі гриби — справжня дивина! — каже втішений своїми трофеями краєзнавець.

— Надибав їх за селом, за потоком. Гарні, чисті, слимаки їх не понадкушували… Завжди, коли разом із друзями приїжджаємо у Карпати, обираємо 10−15-кілометровий маршрут і намагаємося його пройти. Після такого походу і грибозбирання, якою не була би погода, купаємося у потічку. Поєднуємо корисне і приємне.

Найпізніше Олег Степанович збирав боровики 1 грудня, було це торік в урочищі «Красний Камінь» біля села Верхнього Синьовидного. Навіть якщо у найближчі дні випаде сніг, разом із товаришами все одно зробить вилазку у гори.

— Гриби я ділю на дві категорії, — пояснює наш співрозмовник. — «Спортивними» називаю ті, за якими треба довго ходити і яких знаходжу штук п’ять-шість. А «шалені» гриби у мене ті, яких можна знайти вкрай рідко. Ось як оці, що на фото.

Грибний стаж Олега Старовецького становить 45 років. «Тихе полювання» вважає чи не найкращим видом відпочинку, найперше — для людей інтелектуальної праці. Його домашня комірка завжди забита лісовими дарами. Цього сезону заготував 20 літрів сушених білих грибів і 40 літрів грибної всячини (козарів, «червоняків»). Як правило, більшість цього добра перед Різдвом роздає родині, колегам, волонтерам, знайомим воїнам ЗСУ.

— У мене багато друзів серед внутрішньо переміщених осіб, — каже Олег Степанович. — Дарую гриби і їм, для них це приємний сюрприз. Через війну з рідних місць вони переїхали на Львівщину, Київщину. Своїх грибів не мають, бо їхні ліси всіяні мінами. То я пакую їм свої боровики, додаю у посилки мед, горіхи, квашену капусту… До речі, грибів цього сезону було значно менше, ніж у минулі роки. У народі кажуть, що це — добра прикмета: нібито має завершитися війна. І ми маємо таку надію. Нехай ліпше не буде грибів — тільки б не було війни…