Не Бровко, не Рекс, не Джек, а Ориній Тарасович…

Іван Фаріон
- 18.03.2026, 13:00
- 823

Зайшов у маленьку бережанську крамничку, а там в її вузенькому проході зустрічає покупців «аристократичний», з гарним окрасом пес. Продавці називають його «нашим», пригощають. Привертає до себе увагу смирною поведінкою, різнокольоровими очима (ліве — коричневе, праве — голубе). А ще — незвичною кличкою. Звати його не Бровко, не Рекс, Джек чи Мухтар, а… Ориній Тарасович

Уже три роки вони – нерозлучні друзі. Фото автора

— Мені спало на думку саме таке ім‘я, от і назвав свого собаку відповідно, — розповідає приватний підприємець Тарас Замостяник, за фахом — слюсар-сантехнік, який спеціалізується на наданні послуг з опалення, водопостачання і водовідведення.

Напевно, як і ви, шановні читачі, вперше чую, щоб собаку кликали ще й по-батькові. Але в нашому випадку це почасти виправдано. Пан Тарас, можна сказати, «всиновив» чотирилапого красунчика…

— Це сталося три роки тому, 24 вересня, у лісі за п’ять кілометрів від села Баранівки, — пригадує пан Тарас. — Під час прогулянки побачив там песика приблизно чотиримісячного віку, який порпався у смітті. Мале, худе, нещасне… Порода хаскі чи якийсь гібрид. Хтось викинув малого помирати. А я підібрав. Якби залишив на місці, з ним неминуче розправилися б лисиці… Привіз цю нещасну тваринку додому. Нагодував, відмив, зігрів. Згодом провакцинував. Сказав йому: «Віднині ти живеш тут!»

Я давно хотів мати собаку. Думав придбати собі ротвейлера. А дістався мені ось такий екземпляр. Він знайшов мене, а я — його.
Ориній Тарасович — собака невибагливий. Їсть усе те, що і його господар. Дуже любить солодке: цукерки, тортики, круасани. Пан Тарас старається не давати цих смаколиків багато, бо собакам вони можуть зашкодити.

А ще цей напівхаскі - персона соціалізована. Залюбки приходить бавитися з дітьми у пісочниці. Нікого не вкусить. Навіть гавкати не вміє! Як тільки почує музику по телевізору — «співає». А коли у місті звучить сигнал повітряної тривоги — виє. Раз трапилося, що загуляв. Не було його п‘ять днів, пан Тарас обшукав усе місто — але потім згуба сама прийшла додому.

За три роки пан Тарас свого «Тарасовича» ні разу не сварив. Не було за що. Коли пес хоче у туалет, стукає лапою у двері - і господар випускає друга у двір. Втім, дрібні капості таки робить. Для прикладу: прийде з вулиці і, весь брудний, вмощується на ліжку…

Шкодує пан Тарас, що його собака не піддається дресируванню, не виконує команд. Хоча…

Завершивши розмову, я покликав головного героя цього матеріалу по імені-батькові. Й Ориній Тарасович миттєво повернув до нас голову…