Придбав вулики для батька, а доглядає їх сам

Напередодні такого юві­лею я придбав татові у по­дарунок вулики. Паралель­но теж ознайомився зі справою, вивчивши спеціалізовану літера­туру", — розповідає Микола Ро­манович.

Однак, як з’ясувалося на практиці, бджоли не лише дають мед, а й жалять, і батько сказав, що такі комахи не для нього. Тоді у пана Миколи залишалося два варіанти: повернути їх продав­цеві або займатися самому.

Так 2011 року він розпочав пасічникування. Було це в дуже гарній локації - Старому Селі Львівського району. Там непо­далік лісу тато звів будинок, біля якого — присадибна ділянка. Саме на ній Романовичі посади­ли гарний садок, у якому розміс­тили пасіку.

Розпочинали з трьох вуликів, а наразі мають майже 200 сімей та приблизно 400 місць нукле­усного парку, котрий функці­онує влітку, а на зиму суттєво скорочується.

Оскільки на обійсті бджоли постраждали від отруєння, то основну їх частину господар пе­ремістив у гори, на Старосам­бірщину. Там хороші екологічні умови, достатньо медодаїв.

Удома залишилася незначна кількість вуликів, які влітку енту­зіаст вивозить у село Верхобуж Золочівського району — на липу. Також удається зібрати цінний поліфлорний мед.

А на гречку не виїжджає, адже згадану культуру висіває сусід-фермер. Вона росте без хімії, тож не було проблем із потравами. Аграрій теж задо­волений такою співпрацею, бо комахи позитивно впливають на врожайність.

Наприкінці літа, коли відцві­туть інші рослини, виручає зо­лотарник, восени наповнюючи стільники.

Зауважимо, що Микола Ро­манович належить до когорти тих, хто постійно навчається, працює над собою. Він здобув освіту у Львівському національ­ному університеті ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького і зараз викла­дає там на кафедрі заразних хвороб. Тепер через призму науки дивиться на бджіл зовсім по-іншому. Зокрема, проводя­чи тестування своїх підопічних, звертає увагу на багато аспек­тів, чого не було раніше. Оскіль­ки займається комахами не по­верхнево, то уже зміг досягнути певних результатів.

Важливу роль у роботі віді­грає обладнання. Медогонки та інше устаткування ентузіаста — на рівні промислового. Головне — доставити мед, а далі усе іде конвеєром.

Однак до такого стану справ він прийшов поступово. Відтак радить початківцям не старту­вати відразу з великих об'ємів, бо тоді пасіку можна навіть зне­навидіти, а рухатися поетапно, крок за кроком розширюючи хазяйство.

Багато хто скаржиться на цьогорічну холодну зиму. Але пан Микола переконаний, що, на відміну від людей, бджоли не мерзнуть, а добре витримують низькі температури. Цієї пори справжній іспит проходить па­січник — наскільки якісно підго­тувався до сезону, забезпечив кормами та вентиляцією. Осо­бливо важко, коли медові кома­хи завезені з теплих країв і зна­чно гірше витримують морози, ніж місцеві.

Авторка: Соломія Кравець