Прилітав до квартири на 7-му поверсі, приносив господині мишей…

Іван Фаріон
- 30.06.2026, 18:55
- 87

Боривітри — одні з найбільш поширених в Україні птахів. Особливі тим, що зависають у повітрі, тріпочучи крильми (ніби змагаються із зустрічним вітром), і з висоти виглядають здобич. Понад усе люблять волю, простори. Тому так дивно було дізнатися, що боривітер уже понад п’ять років мешкає у квартирі однієї з львівських багатоповерхівок — і без жодних обмежень веде там повноцінне пташине життя

Власниця боривітра Чоко — юна львів'янка Лейла Йонова. Кілька років тому люди підібрали це немічне, все у дитячому пуху пташеня, яке, вочевидь, випало з гнізда. У малюка було поламане крило, на тілі рани від укусів інших птахів. Проблеми йому створюють подагра і артрит.

Боривітрика довго лікували, зрештою, уже дорослого птаха лікують донині, бо імунітет у нього — нижче норми. Йому бракує бактерій, які, за законами природи, мав би отримати з перших днів життя від своєї матері. Через те Лейла час від часу вводить у їжу пернатого імунобактерин, комплексну кормову добавку, яка допомагає нормалізувати у нього кишкову мікрофлору, пригнічує патогенні бактерії і зміцнює імунітет. Дає й інші ліки, регулярно робить контрольні аналізи. Це забезпечує повноцінне життя Чоко. Хоча витрати чималенькі. Недавній візит Лейли до ветаптеки обійшовся їй у 6 869,50 грн. А за рік на лікування пташки із сімейного бюджету пішли 81 578,36 грн!

Посилений догляд домашньому птахові сім'я Йонових забезпечує у ці спекотні дні. Охолоджує своє помешкання, забезпечує Чоко кисневу терапію, адже висока температура повітря негативно позначається на стані боривітра. У нього бувають напади…

За цим боривітром спочатку доглядали інші люди, але з якихось причин не змогли це робити надалі, тому із 2021-го за справу взялася Лейла. Перната так полюбила свою доглядальницю, що сприймає її як свого друга, як свою другу половинку. І тому, за підказкою генів, дбає про неї так, як мала би дбати про свого «чоловіка»…

— Чоко пробувала мене погодувати, — каже опікунка цього дикого птаха. — Це мені не дуже подобалося, бо кому подобаються миші, які падають тобі на обличчя…

Лейла з чоловіком протягом півтора року намагалися привчити свого улюбленця до життя на волі. Вікно в їхній квартирі завжди відчинене — лети куди хочеш і коли тобі заманеться! Здавалося, експеримент повинен вдатися. Але нічого із тієї затії не вийшло. Чоко краще почувалася серед львівських мурів, ніж у чистому полі. Зрештою, на волі вона агресивно сприймала у своєму середовищі інших боривітрів — навіть серед них територію полювання поділено…

Ще одна проблема — «урбанізована» птаха у пошуках чогось смачненького почала шастати по балконах інших львів'ян. А кому це сподобається? Якось до неї зателефонували з квартири трьома поверхами нижче і попросили забрати «непрохану гостю» — Чоко випадково переплутала поверхи, влетіла у чужі апартаменти і давай там «господарювати»…

Недавно у помешканні Йонових з’явилося ще одне пташеня — дитинча сови, яке, видно, теж випало з гнізда. Частину турбот про новосела взяла на себе Чоко. Коли було прохолодно, вигрівала його, накриваючи собою. Потім взялася вчити малюка їсти м’ясо. І той (назвали його Дюком) уже самостійно наминає курятину. Цікава деталь: «мама» Чоко хоче, щоб її «прийомна дитина» споживала лише найкраще, тому спочатку оббирає з м’яса найкращі шматки, подрібнює їх, а потім передає у дзьоб «інородного» сичика…

Чоко — велика потіха у цій сім'ї. Спить в улюбленому місці, любить красти з чужої тарілки варену бульбу, черешні. Любить, щоб її цілували у голівку.

Лейла каже, що після чоловіка Чоко — улюблена її особа. Разом із коханим вони обоє створюють їй сімейну ідилію…