Незрячі співають у храмах, щоб збирати кошти для воїнів. Допомагають їм автівками, дронами, тепловізорами, енергетичними батончиками

Мета — піснею акумулювати донати для потреб ЗСУ. Очевидцем одного з таких виступів став кореспондент «Високого Замку».

Хоч вісім хат, але є своя церква…

… Перша неділя лютого, один з найморозніших ранків року. На термометрі -23 за Цельсієм. Хутір Малинівка Нараївської територіальної громади. За словами отця Василя Мартинціва, тут всього вісім хат, але є своя гарна церковця святих апостолів Петра і Павла, яка збирає людей на молитву. Саме у це маленьке поселення навідалися співаки із «Білої тростини». Щоб встигнути сюди з Тернополя на ранкову літургію, їм довелося збиратися у дорогу о п‘ятій ранку…

Гості заходять до церкви разом з парафіянами, їхні піснеспіви органічно доповнюють слова священника, від цих мелодій храм стає немовби ще світлішим і урочистішим, ніхто не помічає холоду. А згодом, коли після відправи співаки дали невеличкий концерт духовних творів, в яких звучали проникливі пісні про віру та любов до України, чи не вперше у стінах цього Божого дому прозвучали оплески.

— Раніше я з великим задоволенням переглядав виступи цього колективу в Інтернеті, — каже отець Василь. — Але те, що почув з моїми мирянами наживо — було щось неймовірне! Ваш спів проходить через серце. Коли пролунали перші акорди, повірте, мені аж сльози виступили на очах…

До глибини душі пройняли ці духовні співи у виконанні тернополян і місцевого жителя Михайла Івашківа, який у часи Леоніда Кравчука працював представником президента у Бережанському районі.

«Дякую за світло, яке ви несете! — сказав розхвильований пан Михайло.

Піднесений настрій, позитивні емоції малинівцям подарували того ранку Василь Горошко, Наталя Бучак, Світлана Гуска, Ольга Крисак, Марія Тур, Наталія Гладуш. А також ще один член цієї дружньої команди — Володимир Шмагло, який возить самодіяльних артистів на благодійні виступи, документує їх.

Дякував навіть генерал

Громадська організація «Біла тростина — Рідне Тернопілля», яку очолює Наталія Бучак, включає в себе більше сотні незрячих і слабозорих. Приватний підприємець, вона ж — волонтер, заодно — ведуча концертних програм Наталія Гладуш, розповіла авторові цих рядків про те, як народилася ідея їхніх благодійних турів:

— На початку повномасштабної війни ми вирішили допомагати нашим воїнам. Я співаю у хорі церкви Успіння Пресвятої Богородиці разом зі слабозрячим Василем Горошком. На його запрошення якось поїхала у гуртожиток, де живуть незрячі, щоб послухати, які пісні вони співають. Дуже надихнулася побаченим і почутим. Приїхала додому і взялася за написання сценарію майбутніх наших спільних виступів — «Розмова з Богом». Перший наш виступ був у храмі Тернополя. Там ми зібрали перші благодійні кошти і відправили їх воїнам…
Кожної неділі протягом чотирьох років з часу повномасштабного вторгнення «Біла тростина — рідне Тернопілля» виїжджає з благодійними концертами по храмах області. За день у них буває по два-три виступи.

— І щонеділі у своєму Телеграм-каналі ми звітуємо про зібрані кошти, — продовжує пані Наталія. — Недавно зателефонували до отця-капелана Євгена Флисти і запитали, які потреби у його знайомих фронтовиків. Відправили йому зібрані минулої неділі 23 тисячі гривень, додали ще 10 тисяч грн і купили для воїнів акумулятор. Для однієї з військових частин придбали автівку…

У публікаціях медіа ми переглянули «асортимент» того, що було придбано військовим за кошти, які зібрали незрячі артисти — список вражає. Крім машин, потужних «зарядок», це були квадрокопетри, тепловізори. Частину пожертв було використано для виготовлення енергетичних батончиків нашим захисникам.
Військові захоплено реагують на допомогу від незрячих. Вона стимулює ще завзятіше виконувати завдання захисників держави.

Одна з подяк надійшла на адресу «Білої тростини» від генерала…
Наостанок підприємець-волонтер Наталія Гладуш розповіла нам таке:

— У кожній церкві кожної неділі ми відчуваємо величезну увагу до себе, тепле ставлення. Багато хто з парафіян каже, що ми їх надихаємо, показуємо приклад. Бо дехто розчаровується, втрачає інтерес до допомоги ЗСУ. А коли ми приїжджаємо, ні у кого немає знеохочення, навпаки — з‘являється бажання допомагати військовим…

Двогодинні відвідини «Малинівки на вісім хат» підходять до кінця. Незрячі волонтери збирають у бусик апаратуру і вирушають у центр тергромади — Нараїв. Попри холоднечу за вікном, там їх теж чекав теплий прийом. І щедрі донати для ЗСУ.