«Так приємно творити разом з дітьми»

Кілька днів тому на сторінці завідувачки Народного дому села Гусаків, що у Шегинівській ТГ Яворівського району, Марії Тарас я побачила, як діти з пані Марією роблять веселих сніговичків.

«А сніговички справді чудові. Так приємно творити разом з дітьми», — коротко написала про майстер-клас з маленькими гусаківцями Марія Романівна.

Не раз дивувалася, звідки у цієї привітної і щирої жінки стільки ентузіазму і запалу? А добра, мабуть, вистачило б для інших жінок з навколишніх сіл і міст.

У культурі Марія Тарас з 1986 року. А у Народному домі трудиться понад 30 років. Знаю, як пані Марія вболіває за відродження і збереження народних традицій. Каже, щоб діти знали, якого вони роду, де найкраща студена вода у криниці, де найсмачніший хліб і найкраще святкується кожне народне і релігійне свято, — їм про це треба розповідати змалку.

— Ми все робимо для того, аби зацікавити молодь, — каже Марія Романівна. — У час ґаджетоманії треба придумувати щось таке цікаве, щоб діти, молодь і старше покоління хотіли до нас приходити. Бо в іншому випадку у Народному домі буде порожньо, і ми не будемо нічого варті. Тому й проводимо вечори-спогади, вечори-портрети, організовуємо різноманітні конкурси. І, звісно, майстер-класи. Дітки, які хочуть чогось навчитися, хочуть розвивати свій інтелект, пізнавати народні традиції, тягнуться до нашого Народного дому. Тут завжди цікаво.

— У вас діють гуртки?

— Аякже! Гурток шашок, скакалки, обручі, у нас є пластилін, глина і розмальовки. Давно переконалася, що майстер-клас — дуже ефективна форма навчання, бо ми передаємо дітям досвід, майстерність. І неважливо — на майстер-клас прийшли десятеро дітей, чи лише один-двоє. Головне, щоб діти були зацікавлені тим, що роблять. Майстер-клас з виготовлення новорічної гірлянди я можу провести сама. Зізнаюся, підгледіла в Інтернеті, то можу і діткам розповісти.

— Майстер-класи платні?

— Та ви що? Папір, фарби, олівці - усе у нас є. Діти мають з чим працювати. Гірлянди, які зробили власноруч, можуть забрати додому, а можуть і залишити у Народному домі, адже дуже скоро будемо прикрашати до різдвяно-новорічних свят ялинку.

— То ви всі майстер-класи самі проводите?

— Не всі. До прикладу, проводили «Нове життя старих книжок». Але я би того не зуміла провести, бо має бути людина, яка вміє зі старих книжок щось зробити — їжачка, ялинку, білочку, хатинку чи птаху. Такі речі вміє робити завідувачка нашої бібліотеки, тож вона і проводила майстер-клас.

Або «М'яка іграшка своїми руками», який нам провела завідувачка Народного дому Тщенця. Зате я провела піжамну вечірку для дітей. Скільки ж то радості було — діти в піжамах, і я в піжамі. На День святого Валентина робимо сердечка. Тепер планую провести майстер-клас з виготовлення ялинки з паперу. Ми її спочатку зробимо, а потім розфарбуємо. Тиждень тому у нас було свято Першої коляди, на якому ми в’язали Дідуха і колядували. А ще варили кутю. До участі запросили школу, сільську бібліотеку, а 95-річна Марія Василівна Кочеркевич проводила майстер-клас з в’язання Дідуха.

Марія Романівна започаткувала у Гусакові проєкт «Віхи життя, віхи історії», у межах якого вивчають історію рідного села.

«Не знаєш історії сім'ї, не знаєш історії села, — не будеш знати історії рідного краю», — переконана Марія Романівна.

Про «Яблуневу ялинку», яку багато років тому відродили у Гусакові, написано в одній книжці, яку Марії Романівні недавно дали почитати, написано, що її почали святкувати з середини ХІХ століття. Але довідалася ще одну річ: у Гусакові на свято Івана хлопці обходили усі будинки, де жили дівчата, і обдаровували їх подарунками. І дуже часто молодь після таких подарунків закохувалася і одружувалася.

«Ця традиція у нас загубилася, — бідкається Марія Романівна. — її у нас нема. Відновити її, на жаль, не вдасться, бо ж тих людей, які могли це пам’ятати, вже нема».

Але мені чомусь здається, що Марія Тарас зверне гори, перелопатить море довідкової літератури і зуміє відродити традицію, щоб на Івана хлопці ходили від хати до хати, дарували дівчатам подарунки, закохувалися і одружувалися…