Із дикими козами — на ти
У 57-річного майстра ковальських справ із Глибівки Богородчанського району Івано-Франківської області, природолюбця Івана Деренька приємні осінні клопоти. Козулі, яких маленькими підібрав у лісі і помістив у власний реабілітаційний центр (кілька козенят привезли для виховання інші волонтери), уже стали дорослими, урізноманітнюють його селянські будні
Пан Іван прославив себе виготовленням дуже зручного городнього реманенту, кухонного начиння, відомий він і як кулінарний відеоблогер. Кілька років тому умілець загорівся ще однією ідеєю: рятує від бродячих собак малят дикої козулі. Кілька таких козенят виховав у власноруч обладнаному вольєрі. Вони підросли, стали самостійними, ідуть до рук. Із самочками жодних проблем немає, а от із цапками під осінь виникають дрібні непорозуміння.
Самці немовби забули, хто саме їх захистив, поставив на ноги, і тепер, коли стали дорослими, претендують на першість у своєму гаремі, сердяться, коли хтось заходить на їхню територію. Нервують навіть тоді, коли туди приходить господар — підбігають до нього, щоб буцнути рогами.
Тому пан Іван постійно носить зі собою мішок із сіном — він приймає на себе атаки забіяк.
Але сварка ця не триває довго. Приходять до свого великого друга кізоньки — щоб погладив їх, а вже потім дають себе погладити і «остиглі» козлики.